Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Житія святих
Акафист
Святий дня
Літургія годин (Бревіарій)
Катехиза
Розарій
Відкриваючи таємниці християнства
Духовні читання
Катехиза
Акафист
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Біблійні читання
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Кінець XV та майже все XVI століття було добою, коли з Галичини вийшло чимало вчених, поетів та філософів. Вони мандрували з Русі-України до університетів Італії чи Німеччини, потім викладали у Кракові, Львові, Італії, Німеччині, Австрії – і більшість з них пам’ятала про свої коріння та про свою рідну землю.
«Русь щорічно посилає до вас в Італію, до Падуї, багатьох юнаків, що прагнуть зажити доброї слави».
Такі мандрівники з Русі писали придворні оди, сатири, філософські та ліричні твори, писали переважно латиною, потім і польською, але пам’ятали про своє коріння, називали себе русинами і часто присвячували свої твори Русі-Україні. І так, переважна більшість з них була католиками, або, принаймні, вони ходили до католицьких храмів, коли вчились чи викладали. Дехто був етнічним русином, дехто – нащадком польських шляхтичів чи німецьких ремісників які перебрались на Русь давніше – але усі вони, називаючи себе «русин», ruthenus, асоціювали себе саме з Руссю-Україною.
«Латинська Русь» - церковники, можновладці, шляхта, міщани, інтелектуали і ще багато хто. Вони, римо-католики за віросповіданням, а за походженням частково русини, частково поляки, частково вірмени, декларували свою «руську» національну чи територіальну ідентичність (яка не суперечила «польській» державній ідентичності), присвячували Україні та українські тематиці поеми і трактати, захищали у сеймах і у суспільній думці права і гідність українського народу та підкреслювали його окремішність від польського.