Житія святих
Катехиза
Ангел Господній
Хресна Дорога
Св.Літургія з храму Успіння Пресвятої Богородиці (Страдч)
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Духовні читання
Отець Лукас приїхав до України 21 рік тому, коли йому було лише 17 років. Його покликання було пов'язане з місійною діяльністю, тож його навчання відбувалось у різних країнах. Потрапив він в Україну через жеребкування, що проводилося серед кандидатів на вступ до семінарії "Redemptoris Mater". На момент отримання свого призначення, це був 2003 рік, отець Лукас навіть не знав, що існує така країна.
Процедура розподілу відбувалася під час реколекцій у Римі, де сотні молодих людей отримували свої місії. Ім'я майбутнього священника зачитували вголос, після чого йому ставили запитання: "Чи готовий ти служити в новій євангелізації як пресвітер у визначеній країні?" Отець Лукас відповів ствердно, після чого обійняв ректора семінарії та відправився в Україну, навіть не знаючи, що його тут чекає.
Перед переїздом до України він провів рік у Польщі, адаптуючись до слов’янської культури. Польський період видався непростим: нестача сонця, мовний бар'єр і закритість місцевого населення були викликами для молодого місіонера. Проте, коли він приїхав до України, відразу відчув, що приїхав додому. Українці виявилися відкритішими, а клімат – більш сприятливим.
Сьогодні отець Лукас із вдячністю згадує свій шлях і вважає, що всі труднощі були потрібні для того, щоби краще оцінити своє покликання. Він продовжує служити в Україні, сповнений натхнення та віри, що саме тут – його місце. Його історія є прикладом того, як Божий план веде людину незвіданими шляхами до справжнього дому, навіть якщо цей дім – за тисячі кілометрів від рідної Бразилії.
Підготував ведучий та автор програми Олександр Скрипченко"Для мене ця історія дуже близька, адже я був дитиною-чорнобильцем. У той час прислуговував біля вівтаря в парафії святої Софії в Житомирі й отримував допомогу від «Карітас-Спес». Сьогодні ж, коли розповідаю про локалізацію благодійності, то кажу: я був бенефіціаром, а став виконавчим директором. Це не просто шлях - це доказ того, що Церква справді служить, зростає і веде", - отець-паллотин В’ячеслав Гриневич, виконавчий директор "Карітас-Спес Україна".