Ярослав Шкляр та Оксана Кисельова - подружжя капеланів Християнської Служби Порятунку (ХСП), яке допомагає військовослужбовцям у шпиталях і на фронті. Як вони стали на цей шлях, які виклики постають перед капеланами та що їх найбільше мотивує - слухайте у програмі "Люди Справи" з Олександром Скрипченком.
- Як ви прийшли до капеланського служіння?
Оксана: Ми обоє християни, вивчали слово Боже і розуміли, що віра без дії — це лише слова. Один з біблійних текстів говорить: «Ви створені для добрих справ». Тому ми ще до війни займалися соціальним служінням: відвідували інтернати, допомагали будувати та ремонтувати молитовні будинки. Це було нашою місією задовго до капеланства.
Ярослав: Я за фахом сантехнік і колись проводив опалення в церковних приміщеннях по всій Україні. Ми завжди відчували, що треба виходити за межі своєї громади та допомагати людям у суспільстві. З початком повномасштабної війни це розуміння тільки зміцнилося.
- Що стало тим переломним моментом, коли ви вирішили служити захисникам?
Ярослав: Наш пастор, який тоді був у Кривому Розі, вже служив у Християнській Службі Порятунку. Одного разу в їхньому чаті з’явилося прохання перегнати автівку з міста Костянтинівка Донецької області. Ми одразу погодилися.
Оксана: Для нас поїздки на Донбас чи Харківщину не були чимось незвичайним. Ми неодноразово їздили туди з 2019 року. Коли дізналися, що автівка призначена для пораненого бійця, який проходив лікування в Києві, то навіть не сумнівалися. Попри всі ризики, ми вирішили їхати.
- Чи були труднощі під час цієї місії?
Ярослав: Безумовно. На блокпостах нас зупиняли, перевіряли, розпитували, чи немає в машині зброї. Ми пояснювали, що перевозимо авто для пораненого військовослужбовця. Звісно, багато знайомих намагалися нас відмовити, але ми молилися і отримали мир у серці. Врешті-решт, місія була успішною, і ми досі підтримуємо зв’язок із тим хлопцем.
- Як саме відбулося ваше офіційне входження в капеланську службу?
Оксана: Коли ми познайомилися з Володимиром та Ольгою Лютко - капеланами Християнської Служби Порятунку, вони поділилися з нами своїм досвідом служіння у військових шпиталях. Ми зрозуміли, що хочемо долучитися. Уже понад півтора року ми офіційно є капеланами.
Ярослав: Ми спілкуємося із захисниками, підтримуємо їх, стаємо поруч у важкі моменти. Ми віримо, що навіть коли сім’я далеко, поруч може бути капелан, який підтримає, вислухає, помолиться.
- Що для вас найцінніше у вашій місії?
Оксана: Усвідомлення, що ми можемо допомогти хоча б одній людині. Іноді одна розмова або молитва здатна змінити чиєсь життя.
Ярослав: Для мене важливо бути там, де потрібна підтримка. Ми не знаємо, що чекає нас завтра, але ми впевнені, що маємо робити добро сьогодні.
Капеланське служіння - це не просто допомога, це покликання. Ярослав та Оксана є яскравим прикладом того, як віра і добрі справи змінюють життя людей.
Підготував ведучий програм Олександр Скрипченко
Слухати інші програми:
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції