Молитовна лінія
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Катехиза
Ангел Господній
Розарій
Літургія Східний обряд
Пісня Перемоги
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
Обережно, магія!
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з костелу св. Станіслава єпископа та мученика (Городок)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Ярослав Шкляр та Оксана Кисельова - подружжя капеланів Християнської Служби Порятунку (ХСП), яке допомагає військовослужбовцям у шпиталях і на фронті. Як вони стали на цей шлях, які виклики постають перед капеланами та що їх найбільше мотивує - слухайте у програмі Люди Справи з Олександром Скрипченком.
- Як ви прийшли до капеланського служіння?
Оксана: Ми обоє християни, вивчали слово Боже і розуміли, що віра без дії — це лише слова. Один з біблійних текстів говорить: «Ви створені для добрих справ». Тому ми ще до війни займалися соціальним служінням: відвідували інтернати, допомагали будувати та ремонтувати молитовні будинки. Це було нашою місією задовго до капеланства.
Ярослав: Я за фахом сантехнік і колись проводив опалення в церковних приміщеннях по всій Україні. Ми завжди відчували, що треба виходити за межі своєї громади та допомагати людям у суспільстві. З початком повномасштабної війни це розуміння тільки зміцнилося.
- Що стало тим переломним моментом, коли ви вирішили служити захисникам?
Ярослав: Наш пастор, який тоді був у Кривому Розі, вже служив у Християнській Службі Порятунку. Одного разу в їхньому чаті з’явилося прохання перегнати автівку з міста Костянтинівка Донецької області. Ми одразу погодилися.
Оксана: Для нас поїздки на Донбас чи Харківщину не були чимось незвичайним. Ми неодноразово їздили туди з 2019 року. Коли дізналися, що автівка призначена для пораненого бійця, який проходив лікування в Києві, то навіть не сумнівалися. Попри всі ризики, ми вирішили їхати.
- Чи були труднощі під час цієї місії?
Ярослав: Безумовно. На блокпостах нас зупиняли, перевіряли, розпитували, чи немає в машині зброї. Ми пояснювали, що перевозимо авто для пораненого військовослужбовця. Звісно, багато знайомих намагалися нас відмовити, але ми молилися і отримали мир у серці. Врешті-решт, місія була успішною, і ми досі підтримуємо зв’язок із тим хлопцем.
- Як саме відбулося ваше офіційне входження в капеланську службу?
Оксана: Коли ми познайомилися з Володимиром та Ольгою Лютко - капеланами Християнської Служби Порятунку, вони поділилися з нами своїм досвідом служіння у військових шпиталях. Ми зрозуміли, що хочемо долучитися. Уже понад півтора року ми офіційно є капеланами.
Ярослав: Ми спілкуємося із захисниками, підтримуємо їх, стаємо поруч у важкі моменти. Ми віримо, що навіть коли сім’я далеко, поруч може бути капелан, який підтримає, вислухає, помолиться.
- Що для вас найцінніше у вашій місії?
Оксана: Усвідомлення, що ми можемо допомогти хоча б одній людині. Іноді одна розмова або молитва здатна змінити чиєсь життя.
Ярослав: Для мене важливо бути там, де потрібна підтримка. Ми не знаємо, що чекає нас завтра, але ми впевнені, що маємо робити добро сьогодні.
Капеланське служіння - це не просто допомога, це покликання. Ярослав та Оксана є яскравим прикладом того, як віра і добрі справи змінюють життя людей.
Підготував ведучий програм Олександр Скрипченко