Голова Житомирської обласної спілки поляків України Вікторія Лясковська розповіла про історію, діяльність та плани організації.
Гостя розповідла за яких умов можна отримати Карту Поляка, про вклад, який зробили поляки у римо-католицьку церкву в Україні і про те, що ми можемо робити, аби повернути храми та інші будівлі у власність церкви.
"Поляки відрізняються патріотичністю. Для них важливо зберігати культурну спадщину народу, щоб передати її майбутньому поколінню.
Для України важливо, що поляки і костьол завжди були разом. Існує така приказка: "Костьол вистояв завдяки полякам, а поляки - завдяки костьолу", -- розповідає Вікторія Лясковська.
- Саме поляки були першими, які переховували священників у час переслідування та репресій, потайки перевозили через кордон богопосвячених осіб. Саме католиків-поляків, насамперед, вивозили до Сибіру, Казахстану та Соловки. Попри усі випробування вони були міцні у вірі в Бога та вірні Католицькій Церкві.
- Якщо людина має польське походження, яке може підтвердити документами (свідоцтво про народження батьків, дідуся чи бабусі), де вписано національність - поляк, тоді отримують Карту Поляка або Сталий Побут.
- Спілка поляків завжди виступала за повернення наших храмів. Наприклад, санктуарій у Бердичеві, храм святої Варвари у Бердичеві, храм святого Йоана з Дуклі у Житомирі, храм у Коростишеві та інші були повернуті за допомогою поляків в Україні.
- Я виросла у католицькій польській родині, у якій були присутні усі традиції. Для мене було звично, кожної неділі спільно з рідними відвідувати Літургію у костьолі.
Ми поляки, які мають громадянство України. Маємо боротися за наші храми. В Україні нічого не було просто повернуто у власність церкви. Молитва, написання листів, звернення до впливових осіб, праця медіа - допоможе повернути наше майно".
Ми наближаємося до кінця нашої підготовки до повної посвяти. Всі наші розважання показали, якою прекрасною і доречною є ця постава. Найвищий вчинок любові тут на землі є водночас найбільш зрозумілим. Так від величі серця, свідомо і з доброї волі ми хочемо здійснити цю посвяту, яка є єдиною доречною відповіддю на Божу любов.
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.
Щоби виявити Христові нашу взаємну любов, спочатку ми повинні намагатися якнайкраще Його пізнати. Це відбувається через читання з вірою Святого Письма і роздуми з любов’ю. І в цьому Марія є для нас взірцем, як сказано про Неї: «Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця» (Лк 2,19).
Перед своєю смертю Ісус Христос дав нам два великі подарунки: своє Тіло і свою Кров у Пресвятому Таїнстві Євхаристії, а також свою Матір. У Святому Причасті ми приймаємо Тіло, яке Ісус отримав від Марії. Тому не може бути жодного протиставлення справжньої любові до Марії і літургійно-євхаристійної побожності.