Юдеї переслідували Ісуса за те, що Він оздоровив в суботній день. А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і Я творю». За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його – не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить Йому, щоб ви дивувалися. Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав Його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у Того вірує, хто послав Мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. І владу Йому дав суд чинити, Він бо – Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. Не спроможен Я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю Я не своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене». (Йн 5, 16-30)
Того часу підійшли деякі фарисеї і сказали Ісусові: «Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити». А Він відповів їм: «Ідіть і скажіть цьому лисові: “Ось Я виганяю бісів і приношу зцілення сьогодні й завтра, а третього дня завершу. Все ж таки сьогодні і завтра, і наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом”. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як птаха збирає своїх пташенят під крила, – та ви не захотіли! І ось полишається вам дім ваш. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: “Благословенний, хто йде в Ім’я Господнє!”»
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. І ось була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися. Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від своєї недуги».
Того часу, коли скупчилися натовпи, Ісус почав говорити: «Цей рід — рід лукавий: він знамення шукає, та знамення не буде дано йому, — хіба що знамення Йони. Бо як Йона став знаменням для ніневійців, так само буде й Син Людський для цього роду. Цариця Півдня підніметься на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінців землі, щоби послухати мудрість Соломона. А ось тут — більше від Соломона. Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися на проповідь Йони, а ось тут — більше від Йони».
Того часу, як Ісус виганяв біса, деякі з натовпу сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, шукали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хто з вас, маючи друга, піде до нього у половині ночі та скаже йому: “Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому запропонувати!”