Маємо змогу відкрити глибокий зміст місії, до якої закликає Ісус Христос, - нести світові мир, надію та силу Божого слова. Катехеза розповідає про послання 72 учнів і про те, як справжня місія народжується з убогості, довіри й простоти. Через приклад отця Гжегожа Вавжиняка побачимо, що служіння Богові можливе всюди - від Африки до України - коли серце відкрите для Божої благодаті.
Отець Гжегож Вавжиняк відкрив своє покликання під час Місійного тижня, коли до його парафії приїжджали місіонери. Їхні розповіді та фотографії пробудили в ньому бажання служити Богові серед народів. Бог подарував йому велику благодать формації у семінарії місіонерів-облатів. Його служіння охопило різні частини світу - Африку, Близький Схід та Україну.
Особливим досвідом для нього стала місія, здійснена «по двох і без нічого» - без грошей, без багажу, без опори на людські засоби. Зокрема, під час служіння в Омані отець пережив справжню довіру до Божого Провидіння. Він називає цей досвід «великим скарбом і благодаттю», адже саме в убогості він найглибше відчув силу Євангелія.
Катехеза повертає нас до самих витоків віри, до першої місії, яку здійснив Ісус Христос, посилаючи своїх учнів у світ. Місія Церкви є відповіддю Бога на несправедливість, насильство та війну - це заклик нести світло Євангелія туди, де панує темрява.
Першим завданням Церкви є проголошення Доброї Новини. Ісус вирушає до Єрусалима, щоб віддати своє життя за спасіння світу, прощаючи гріхи і перемагаючи смерть, гріх та диявола через воскресіння.
Основна увага катехези зосереджена на уривку з Євангелія від Луки (10 глава), де Ісус призначає сімдесят двох (у деяких перекладах — сімдесят) учнів і посилає їх по двоє в кожне місто, куди Сам мав прийти. Це послання має глибокий символічний зміст: воно вказує, що Добра Новина призначена для всіх народів без винятку. Християнин покликаний відмовитися від націоналізму, замкненості чи будь-яких форм поділу, щоб нести мир і любов усім людям.
Настанови Ісуса для місіонерів
1. Моліться: «Жнива великі, а робітників мало». Перше завдання місії — просити Господа, щоб послав робітників на Свої жнива.
2. Ідіть: Христос закликає: «Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків». Місіонер має покладатися не на власні сили, а на силу Христа.
3. Вбогість: Учні йдуть без торби, без калитки, без сандалів. Ця вбогість не є перешкодою, а радше умовою для досвіду Божої дії - щоб було видно, що місію веде не людина, а Бог.
4. По двох: Ісус посилає учнів парами, щоб вони підтримували один одного. Там, де двоє дивляться одне на одного з вірою, присутній сам Господь.
5. Проголошення миру: Учні мають вітати кожен дім словами: «Мир домові цьому». Християни покликані приносити мир особливо в час війни - не нарікати, не шукати винних, а нести надію.
6. Простота і мудрість: Місіонери мають бути «простими, як голуби, і розсудливими, як змії» - невинними перед Богом і розважливими серед людей.
7. Оздоровлення і Царство Боже: Їхня місія — зцілювати хворих і проголошувати: «Наблизилося до вас Царство Боже». Це слово має силу зцілювати сучасні «хвороби» — самотність, відкинення, втрату сенсу життя.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.