Голова референтури у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ говорив про виховання до родинного життя дітей та молоді.
"Ми своїх дітей маємо готувати до сім'ї вже з родини. Для кожної дитини приємно бачити власних батьків у подружжі. Коли молоді люди приходять на підготовку до шлюбу, я запитую: чи їх батьки є щасливі у подружжі? На що чую різні відповіді: "можливо", "не знаю". Отже, якщо батьки хочуть, аби їхні діти були щасливі, добре одружилися, то їм варто пам'ятати, що їх подружнє життя є прикладом для їх дітей, яке у дорослому віці може стати зразком для наслідування.
Школа сім'ї полягає у вихованні дитини не лише в ідеальних стосунках, але показувати, що існують конфліктні ситуації та вчити їх розв'язувати.
Ми, батьки, як усі люди є грішними, хочемо показати гарний, добрий приклад подружнього життя власним дітям, але можемо падати в спокусу. Тому молодятам кажу, не судіть своїх батьків за конфлікти, бо не знаєте, як складеться ваше життя. Дуже важливо пам'ятати: сваримось - миримось!
Важливо, щоб діти бачили, вашу щирість у стосунках, навіть, якщо посварилися, розуміємо свої слабкості, визнаємо перед дітьми і вміємо пробачати своїй другій половині. Тут велика роль чоловіка-захисника, щоб підійти, обійняти, порозмовляти, помиритися. Не можна давати волю емоціям, бо диявол тільки ретельно пильнує нагоду, щоб над святою тайною подружжя посміятися!"
Відчуваєш, що життєві шторми паралізують волю? Страх перед війною, хворобами та невідомістю — це хвилі, які можна подолати лише поглядом у небо! Про те, як віра робить людину «легшою за воду» і дає силу йти назустріч Христу навіть посеред найбільшого розпачу, говорить о. Роман Василів, настоятель храму Святої Анни у місті Борислав Львівської області.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.