"Нудьга - чи це корисно?" - роздумуємо в катехизі разом з с. Тетяною Богославець

Рука автоматично тягнеться до кишені чи до телефона, щоб заповнити час, коли ми відчуваємо нудьгу. Люди прагнуть боротися з нудьгою, як з нестерпним почуттям внутрішньої порожнечі. Коли нам цікаво, час проминає миттєво, коли є час очікування - може здаватися, наче час дуже повільно тягнеться. Сучасне покоління веде життя в соціальній мережі та поза нею. Активна діяльність - це зовнішня потреба, натомість нудьга пропонує нам перемістити фокус уваги на внутрішнє життя. "Одну пісню я написала під час того, як рвала бур'ян на городі", - ділиться с. Тетяна, зауважуючи, що в той час, який може здаватися нудним, народжується креативність.

Часто можемо почути від дітей вдома чи під час Служби, або катехизи: "Мені нудно", "Коли кінець?", "Чи довго ще?" Цього не варто боятися почути, важливо дозволити дитині самостійно впоратися з нудьгою, не робити "за дитину". В нашому молитовному житті можна зустрітися з рутиною і часом зізнатися собі, що молитва чи проповідь на Службі є нудною. Для того, щоб вийти з почуття рутини, маємо не боятися зробити щось по-новому, вперше: піти іншою дорогою додому, прочитати незнайому дотепер молитву, поряд з іншою людиною не відвертати свою увагу на телефон чи телевізор, не боятися бути в тиші. Нудьгувати треба вміти - бути в мирі зі своєю нудьгою, витрачати час на Бога!