"Якщо впустити образу в душу і дозволити їй там влаштуватися, вона стане основним відчуттям, що не дозволяє розвиватися іншим почуттям. Вона ж і почне знищувати всі найблагородніші пориви людини, необхідні для особистісного зростання", - говорить душпастир парафії Святого Йосифа (м. Дніпро), брат-капуцин Юрій Зелінський. Серія катехиз про дари сили.
ЯК ПОДОЛАТИ ОБРАЗУ?
Образа — це зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. «Образа завдає болю», на який дорослий або дитина, мають свою особливу реакцію. Часто-густо образи можуть спричинити вибухи гніву, а, зачаївшись, — обмірковану помсту. Гіркота образи заважає розсудливо мислити та не дає змоги вибачити кривднику.
ОБРАЗА - це дитяча реакція, за якою найчастіше стоїть пригнічена агресія на кривдника, але не тільки це. Звідки вона береться? Дитячий досвід: багато наших образ родом з дитинства. Якщо дитина часто стикалася з несправедливістю або зневагою, у дорослому віці вона може бути більш схильна до образ.
ОБРАЗА - це сильне почуття гніву та неприязні до людини, яка, на вашу думку, погано з вами обійшлася, особливо якщо ця образа триває довгий час. Одна з основних причин виникнення образи – це відчуття відкинутості чи неповаги. Коли нам здається, що наша присутність або думка не цінуються чи ігноруються, це може спричинити почуття образи. Тут ключове слово «здається», оскільки не в кожному випадку ці відчуття виправдані.
ОБРАЗА – це певний емоційний стан, який виникає у тих випадках, коли наші очікування не справджуються. Це стан, коли ми хочемо від людини чи, наприклад, держави, чи Церкви чогось незвичайного, а отримуємо щось інше. Саме у цей момент виникає такий емоційний стан, як образа. У чому коріння образи?
Немає єдиної причини образи, але більшість випадків пов'язані з глибинним почуттям того, що з вами погано або несправедливо поводяться. Переживання фрустрації та розчарування є нормальною частиною життя. Коли почуття дуже пригнічують, вони можуть спричинити образу. Як образа впливає на людину?
ОБРАЗА – деструктивне відчуття, що заважає розвитку особистості. Якщо впустити образу до себе в душу і дозволити їй там влаштуватися, вона стане основним відчуттям, що не дозволяє розвиватися іншим почуттям. Вона ж і почне знищувати всі найблагородніші пориви людини, необхідні для особистісного зростання.
Основні причини уразливості: страх відкидання чи втрати любові, складнощі у комунікації та встановленні кордонів, негативне виховання чи оточення, стрес та емоційна перенапруга.
Як відповісти християнською любов’ю на байдужість? Яка різниця між покутою та відшкодуванням? Як через відшкодування ми допомагаємо Богу рятувати інші душі? Як звичайні щоденні справи — чесна праця без хабарів, догляд за хворою дитиною чи прощення у подружжі — перетворюються на реальні духовні акти покути? Про це у програмі «Катехиза» роздумує сестра-гоноратка Каміла Кармалюк.
Дорога до пекла існує. Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» виголошує катехизу, закликаючи вірно обирати дорогу, яка веде до Неба. Священник пояснює, що потрібно нам залишити, щоб увійти у "вушко голки".
Чому збереження нашої держави є дивом? Чи українці - незалежні? Як остаточно подолати ментальну спадщину радянського тоталітаризму? Яке значення має посвята Русі Богородиці, здійснена 1037 р. Ярославом Мудрим? Про це у святковому ефірі роздумує о. Роман Лаба.
Для чого потрібно чистилище, та якими знаками і станом визначається пекло? В цій катехизі отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», запрошує до роздумів над остаточними справами людини, що стосуються переходу до вічного життя. Священник зауважує: "Святий Дух допомагає формувати віру і намагається показати, що нас чекає задля вільного вибору".
Капуцин о.Костянтин Морозов говорить про Літургію годин як спільну молитву всієї Церкви, називаючи її «побаченням» Нареченої - Церкви - з Христом. Основу цієї духовної практики складають псалми, що допомагають вірянам звертатися до Бога Його ж словами, виражаючи весь спектр людських емоцій. Через цей літургійний діалог віряни долучаються до молитви самого Ісуса, відчуваючи підтримку всієї Церкви.