"Якщо впустити образу в душу і дозволити їй там влаштуватися, вона стане основним відчуттям, що не дозволяє розвиватися іншим почуттям. Вона ж і почне знищувати всі найблагородніші пориви людини, необхідні для особистісного зростання", - говорить душпастир парафії Святого Йосифа (м. Дніпро), брат-капуцин Юрій Зелінський. Серія катехиз про дари сили.
ЯК ПОДОЛАТИ ОБРАЗУ?
Образа — це зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. «Образа завдає болю», на який дорослий або дитина, мають свою особливу реакцію. Часто-густо образи можуть спричинити вибухи гніву, а, зачаївшись, — обмірковану помсту. Гіркота образи заважає розсудливо мислити та не дає змоги вибачити кривднику.
ОБРАЗА - це дитяча реакція, за якою найчастіше стоїть пригнічена агресія на кривдника, але не тільки це. Звідки вона береться? Дитячий досвід: багато наших образ родом з дитинства. Якщо дитина часто стикалася з несправедливістю або зневагою, у дорослому віці вона може бути більш схильна до образ.
ОБРАЗА - це сильне почуття гніву та неприязні до людини, яка, на вашу думку, погано з вами обійшлася, особливо якщо ця образа триває довгий час. Одна з основних причин виникнення образи – це відчуття відкинутості чи неповаги. Коли нам здається, що наша присутність або думка не цінуються чи ігноруються, це може спричинити почуття образи. Тут ключове слово «здається», оскільки не в кожному випадку ці відчуття виправдані.
ОБРАЗА – це певний емоційний стан, який виникає у тих випадках, коли наші очікування не справджуються. Це стан, коли ми хочемо від людини чи, наприклад, держави, чи Церкви чогось незвичайного, а отримуємо щось інше. Саме у цей момент виникає такий емоційний стан, як образа. У чому коріння образи?
Немає єдиної причини образи, але більшість випадків пов'язані з глибинним почуттям того, що з вами погано або несправедливо поводяться. Переживання фрустрації та розчарування є нормальною частиною життя. Коли почуття дуже пригнічують, вони можуть спричинити образу. Як образа впливає на людину?
ОБРАЗА – деструктивне відчуття, що заважає розвитку особистості. Якщо впустити образу до себе в душу і дозволити їй там влаштуватися, вона стане основним відчуттям, що не дозволяє розвиватися іншим почуттям. Вона ж і почне знищувати всі найблагородніші пориви людини, необхідні для особистісного зростання.
Основні причини уразливості: страх відкидання чи втрати любові, складнощі у комунікації та встановленні кордонів, негативне виховання чи оточення, стрес та емоційна перенапруга.
Монах-кармеліт о. Віталій Козак говорить про спокусу контролю над майбутнім. Він порівнює людське бажання бачити події наперед із сюжетом роману Ф.Герберта «Дюна», де головний герой стає рабом власного всезнання. Пошук абсолютного контролю через технології, прогнози або містику часто веде до втрати свободи та т. зв. «месіанського комплексу». На противагу цьому, християнство пропонує шлях довіри до Бога, який вимагає відмови від ілюзії всевладдя заради щирої любові. Священник застерігає, що намагання зайняти місце Творця руйнує особистість, тоді як справжня духовна зрілість полягає у здатності залишатися вірним у часи невизначеності. Контроль може стати пасткою, яка перетворює живі стосунки на механічне програмування, позбавляючи життя справжнього сенсу.
Практична психологиня, магістерка психології Наталія Клейно пояснює, чому горювання є необхідним процесом, як правильно проживати втрату та чому сльози не є слабкістю.
У програмі “Катехиза” священник-єзуїт, відомий реколекціоніст о.Михайло Станчишин ділиться роздумами про любов як головну ознаку зустрічі з Христом. Людина створена Богом для того, щоб бути любленою, тому все життя шукає цієї любові. І, власне, здатність людини любити себе і подібних собі безпосередньо залежить від її готовності прийняти Божу Любов, а це можливо через слухання Слова та молитву. Катехит закликає слухачів плекати “п'яте” Євангеліє власного життя, розпізнаючи присутність Творця у щоденних подіях.
"Водночас є дві фундаментальні потреби, однаково важливі для всіх — чесність і вірність. Саме їхнє порушення найчастіше руйнує навіть міцні стосунки",- практичний психолог, магістр психології травматерапевт Мирон Шкробут.
У черговому випуску програми “Катехиза” о. Андрій Пальчик розглядає глибокий духовний вимір соціальних комунікацій, спираючись на історію та церковні документи. Він наголошує, що здатність до спілкування - це Божий дар, а сучасні технології, починаючи від друкарства і закінчуючи штучним інтелектом, мають служити справі євангелізації. Найкращим прикладом досконалого комунікатора є сам Ісус Христос, адже Його спілкування з людьми завжди ґрунтувалося на щирості, любові та вмінні знайти підхід до кожної особи. Зрештою, справжня комунікація якраз і визначається прагненням передавати правду та добро через щиру самопосвяту іншим.