Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає серп, бо настали жнива!»

У циклі «Антропологія святої Едити Штайн» монах-кармеліт отець Віталій Козак говорить про Христа як повноту чоловічості — не солодку і безконфліктну, а напружену, правдиву й жертовну. Це розмова про чоловіка, який не тікає від болю, а входить у нього, бо саме там народжується зрілість.

Протоієрей ПЦУ отець Петро Лопатинський у програмі «Наближаючись до Православ’я» розмірковує про взаємодію Церкви зі світом, падіння імперій і виклики сучасності. Священник наголошує, що плюралізм, критика та діалог із суспільством не руйнують Церкву, а відкривають шлях до її живого розвитку.

В програмі «Покликані до служіння» нашою гостею була сестра Олена Невінська, урсулянка Римської Унії (OSU), яка завітала до студії в день спомину Св. Анжели Мерічі, засновниці згромадження.

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів».

Отець Валентин Матушевський аналізує Євангеліє від Йоана, розкриваючи постать Йоана Хрестителя як істинного свідка Світла.

Отець Міхал Бранкевич говорить про царське служіння та містичне тіло Христа.

У ході програми отець Міхал Бранкевич зробив цікаве порівняння, що стосується чинного та попереднього понтифіка.

Говоримо з отцем Міхалом Бранкевичем про особливу благодать - уміння довіряти.

Сьогодні, 27 січня, вшановуємо пам'ять жертв Голокосту. Закликав "не допустити!" подібного знову через установлення пам'ятників та інші ініціативи для нагадування про жах трагедії та мільйони знищених у німецьких таборах людей о.Міхал Бранкевич, духовний отець Києво-Житомирської дієцезіальної місійної семінарії "Redemptoris Mater".

Того часу прийшли Ісусова мати та Його брати і, стоячи надворі, послали до Нього, кличучи Його. А довкола Нього сидів натовп. І говорять Йому: «Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри зовні шукають Тебе». А Він у відповідь їм каже: «Хто Моя мати та Мої брати?» І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи навкруги, каже: «Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати».

«Навіть навчаючись у семінарії, я залишався невіруючим». Про шлях до навернення, покликання та реалізації служіння розповідає духівник Українського католицького університету у Львові - отець Олексій Саранчук.

Про 6 головних істин віри розповідає головний редактор журналу "Слово між нами", вікарій парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (м. Хмельницький), отець Микола Бєлічев.

Того часу книжники, які спустилися з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє. Покликавши їх до себе, Він промовляв їм у притчах: «Як може сатана сатану виганяти? І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство; і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім; і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він встояти, але йому настав кінець. Ніхто не може пограбувати майно сильного, вдершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, – і лише тоді пограбує його дім.

На хвилях «Радіо Марія» отець Тарас Фітьо роздумує над тим, як досвід церковної молитви може і повинен увійти в повсякденне життя родини. Священник наголошує: сім’я не є глядачем у храмі, а живою частиною Літургії, що вчиться молитві через простоту і постійну присутність.

Монах згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ, отець Василь Іванів: християнське життя є постійною духовною боротьбою, у якій людина може вистояти проти зла лише тоді, коли щоденно живе в істині, праведності та вірі, озброєна Божою благодаттю, а не власною силою.

«Молодь шукає себе, своє місце в суспільстві та Церкві. Вона хоче бути почутою. І наше завдання — допомогти їй у цьому пошуку», — Зоряна Вуїв, членкиня Комісії душпастирства молоді, делегатка молоді від Львівської архідієцезії, заступниця голови Молодіжної ради при Комісії душпастирства молоді. Програма «Виховання — справа серця».

Ті, яких ми можемо засуджувати, мають відкриті серця на пошук Бога. Рахав - жінка блудниця, яка дозволила Богу перемінити себе та врятувати через неї народ. У продовження циклу про біблійних жінок зі Старого Завіту с.Марта Пшивара, провінційна настоятелька Сестер Служниць Святого Духа в Україні, знайомить нас із Рахав з Книги Ісуса Навина.

У катехезі на хвилях "Радіо Марія" отець Андрій Немченко, монах-францисканець, роздумує над Тижнем молитов про єдність християн, який переживає Католицька Церква. Священник говорить про екуменічну молитву як дар, що веде до духовної єдності, попри історичні поділи між християнами.

У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко говорить про післясвяткову депресію — стан внутрішньої порожнечі, який часто приходить після завершення свят. У другій частині програми йдеться про душпастирські відвідини осель, як про нагоду живої зустрічі, благословення дому та простої євангелізації через присутність і розмову.

Того часу Ісус зі своїми учнями відійшов до моря, і великий натовп пішов за Ним з Галілеї та з Юдеї, з Єрусалима та з Ідумеї; а також великий натовп із Зайордання, з Тира й Сидона, почувши, що робив Він, зібрався до Нього. І сказав своїм учням мати напоготові човен для Нього, щоб народ не тіснив Його: бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися. І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: «Ти – Син Божий!» Та Він суворо наказував їм, щоб не виявляли Його.

В ефірі катехези отець Віталій Козак, настоятель Національного Санктуарію Матері Божої з гори Кармель у Бердичеві, розкриває бачення чоловіка очима Едити Штайн у межах антропологічного циклу. Йдеться про трагедію сучасного чоловіка, втечі від болю та про поклик не до сили й героїзму, а до мужності залишитися — в правді, молитві й тиші.

У програмі «Захристія» гостею стала Тетяна Пошивайло — мистецтвознавиця, етнографиня та заступниця генерального директора музею Івана Гончара, який цьогоріч відзначає 33 роки від заснування. Ми говорили про музей як живий культурний організм, про постать Івана Гончара, народний одяг і народну ікону — зокрема унікальний феномен Борисівської ікони, що й сьогодні промовляє до серця українця.

У 2025 році Папа Лев XIV канонізував світську особу. Святий Церкви, який власним життям довів, що "Бог нікого не викреслює". Він запровадив Помпейську молитву, заснував Санктуарій у Помпеї, при цьому будучи у шлюбі, та пройшов шлях від духовної загубленості до глибокої віри. Предаставниця видавництва "Святого Павла" у м. Львові Юлія Берт презентувала нову книгу про святого - Апостола молитви.

"І коли чоловік вийшов із кола особистих проблем і думок про себе бідного і нещасного, та пішов послужити для інших, у цей момент гріх, якого він не міг позбутися, зник. Ми маємо дбати про себе, але, якщо зосереджуватимемось лише на собі, прийде кінець ", - о.Олексій Самсонов, директор Радіо Марія в Україні.

Того часу Ісус увійшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав всохлу руку. Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити. І каже чоловікові, який мав суху руку: «Стань посередині». А їх запитує: «В суботу дозволено робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити?» Вони ж мовчали. І, обвівши їх гнівним поглядом, глибоко засмучений скам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув – і рука його відновилась. І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як би це Його погубити.

«Служити Богу та Батьківщині»: Помічник капелана 23-ї окремої механізованої бригади Віталій Міцевський ділиться історією свого покликання — від місіонерських поїздок до служби в лавах ЗСУ.

"Знаючи нашу людську крихкість, Він тримає нас у Своєму Серці й запрошує співпрацювати з Його благодаттю, дозволяти Йому діяти в нашому житті", - настоятель парафії Пресвятої Діви Марії з гори Кармель (смт Томашпіль), модератор Руху Назаретських Родин, отець Станіслав Свурка.

У програмі «Покликані до служіння» з Ганною Путовою — істориком, дослідником, архівісткою, керівницею київського осередку Сімей Пресвятого Серця Ісуса — розповідали про побожність до культу Пресвятого Серця Ісуса в Україні, його історичне коріння та духовне значення для сучасних вірних.

«Святий Петро Даміані називає Ісуса вівтарем милосердя. Саме перед цим вівтарем Марія постійно стоїть. Саме звідти Вона черпає силу, щоб випрошувати для нас благодаті», - сестра гоноратка Каміла Кармалюк, настоятелька Вікаріату Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії.