Жодне створіння у світі не є настільки включеним у таємницю Трійці так, як Марія. Хто натхненно зануриться у Її стосунки з кожною із трьох Божих Осіб, той через Божу благодать відкриватиме все нові глибини і красу. Ось слова із Писання, які Церква відносить до Марії: «Господь створив мене як початок Своєї дороги — для Своїх діянь.Він у довічності мене заснував, — на початку; перш ніж була створена земля, перш ніж були створені безодні, перш ніж пробилися джерела вод, перш ніж постали гори, перш за всі пагорби, — Він породив мене.Господь створив краї, незаселені місця та заселені узвишшя, що під небом. Коли Він облаштовував небо, я була з Ним. І коли Він установляв Свій трон на вітрах,коли вгорі Він закріплював хмари та непорушно закладав під небом джерела, і коли сильними робив підвалини землі, — я була поряд з Ним, я була та, котрою Він радів, щоденно і повсякчасно я веселилася перед Його обличчям, коли Він радів, закінчивши Всесвіт, — радів людськими синами! Отже, сину, послухай мене. Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому. Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа (Прип 8,22–35).

Чого ми боїмося, і що є джерелом нашого страху? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, запрошує нас до співпраці із Богом у святому часі Адвенту над тими сферами життя, де нам ще бракує віри.

У ранковій катехезі на Радіо Марія отець Ромуальд Загурський, священник з Конотопа, розповів про служіння Римо-католицької парафії на прифронтовій території, про прихисток у храмі під час окупації та про харитативну працю, яка триває досі. Священик поділився, де знаходить сили серед виснаження війни, наголошуючи: «Адорація і спорт рятують мене — це простір, де я знову знаходжу мир у серці».

У прямому ефірі Радіо Марія отець Андрій Немченко францисканець з Ордену Братів Менших, розповів про знаки Адвенту в храмах і в наших домівках, а також про адвентові богослужіння, до яких Церква запрошує кожного. Священик заохочував вірних не пропустити цей благодатний час підготовки до Різдва, наголошуючи, що «Адвент — це не просто очікування дати, це очікування Особи».

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах. Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, й обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі. А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри й обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його».

У денній катехезі на Радіо Марія кармеліт о. Віталій Козак розкриває тему жіночої ідентичності у Божому задумі, спираючись на антропологію святої Едити Штайн. Священник показує, як біблійні жінки — від Єви до Богородиці — явили світові надію, глибину та неповторний образ Божої присутності.

У програмі «Захристія» релігієзнавиця Людмила Филипович проаналізувала історичну зустріч Папи Лева XIV і Вселенського Патріарха Варфоломія, приурочену до 1700-ліття Нікейського собору. В ефірі ми поговорили про спільні богослужіння, символічні жести, зміст підписаної декларації та можливі етапи екуменічного діалогу після цієї події.

Засновниця та директорка БФ "Рій" Діана Ільницька поділилась у програмі "У ваших намірах" тим, як сьогодні фонд цивільно-віськової співпраці розвиває можливості підсилення війська та будує співпрацю між цивільними та військовими. Також пані Діана запрошує долучитися до волонтерства кожного і знайти своє місце у спільній праці задля розвитку забезпечення ЗСУ.

Того часу Ісус прийшов до Галілейського моря і, піднявшись на гору, сів там. І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх. Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїля.

Про Марійну побожність: через Марію, як Марія і з Марією, розповідає настоятель парафії Архангела Михаїла (м. Павлоград) отець Матеуш Годек.

Як легко ми проходимо повз брак любові у повсякденному житті! Ми роздуваємо мимовільну розсіяність на молитві і визнаємо її на сповіді, але мовчимо про великі переступи проти головної заповіді любові. «З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою» (Йн 13,35). Апостол Йоан сказав про любов і її брак: «Так виявляються Божі діти і діти диявола: кожний, хто не чинить праведності, той не від Бога, як і той, хто не любить свого брата. Адже це та звістка, яку ви чули від початку: щоб ми любили одне одного; не так, як Каїн, котрий був від лукавого й убив свого брата. З якої причини він убив його? Тому що його діла були злі, а діла брата — праведні. Не дивуйтеся, брати [мої], коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить [брата], той перебуває в смерті. Кожний, хто ненавидить свого брата, той убивця. А ви знаєте, що жодний убивця не має в собі вічного життя, яке б у ньому перебувало. Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас; і ми маємо класти душі за братів. А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє своє серце від нього, то як же може Божа любов перебувати в такому? Дітоньки [мої], любімо не словом та язиком, але ділом та правдою! І це Його заповідь, щоб ми повірили в Ім’я Його Сина Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він нам заповів. А хто зберігає Його заповіді, той у Ньому перебуває, а Він — у ньому, а що Він у нас перебуває, дізнаємося від Духа, Якого Він нам дав» (1 Йн 3,10– 8,23,24).

Гостями програми «Покликані до служіння» цього разу були сестри-гоноратки с. Аліна Петраускайте та с. Агнеса Пантус. Їхнє згромадження, латинська абревіатура якого міститься у заголовку, означає: Малі Сестри Непорочного Серця Марії. Це жіноче чернече згромадження є найчисельнішим в Україні.

Про лінь майже завжди забувають або її не сприймають серйозно, хоча вона є однією з семи головних гріхів. Нам надто зручно, щоб ми прагнули серйозно працювати для власного спасіння, не кажучи вже про спасіння ближніх, за душу яких Бог спитає все таки з нас. «Від днів Йоана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його» (Mт 11,12). Лінивий слуга у Євангелії: «Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє! У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком. Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має. А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів!» (Mт 25,24–30).

Гордість була первісним гріхом ангелів і людей. І сьогодні гордість також не дає людям наблизитися до Бога. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як 4,6). Ісус каже: «А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу: Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!» (Лк 18,9–14).

Тієї години Ісус звеселився у Святому Духові і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо втаїв Ти це від мудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таким було уподобання в Тебе. Усе передане Мені Моїм Отцем; і ніхто не знає, хто Син, один тільки Отець; і хто Отець, — один тільки Син, — і кому тільки Син захоче відкрити». Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите. Кажу вам, що багато пророків і царів бажали побачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули».

"Сьогодні слова Ісаї звучать із особливою силою для нас. Ми, як і стародавній Ізраїль, досвідчуємо руйнування", - отець Костянтин Морозов, настоятел парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця.

Про служіння надії: підсумки Всеукраїнського паломництва педагогів до Бердичева та зустрічі лідерів католицької освіти у Львіві розповідає координаторка католицьких закладів освіти при Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ Ірина Назаренко.

Про історію покликання розповідає директор дієцезіального душпастирства молоді в Кам'янець-Подільскій дієцезії отець Микола Бистрицький.

Егоїзм — прив’язаності і невпорядковані нахили затьмарюють у душі блиск Істини і не дають їй дістатися до справжнього життя. Якщо я хочу повернутися до Бога, то неодмінно мушу відвернутися від себе. Як же сильно ми залежимо від свого «я» і як же важко від нього звільнитися! Але тому, хто має серйозний намір зробити це, Бог допомагає своєю благодаттю. Слово Господа: «Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець» (Йн 12,24–26).

Того часу, коли Ісус увійшов в Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться». Ісус йому каже: «Я піду й оздоровлю його».

Наближаючи святих до нашого часу, сьогодні о. Андрій Педай, вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, запрошує познайомитися зі Святою Терезою Маргаритою Реді, покликаною своїм життям показати, що означають глибокі, живі й неповторні відносини з Богом.

У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець о. Андрій Немченко розповідає про об’явлення Богородиці святій Катерині Лябуре та про те, чому Марія назвала свій медальйон чудотворним. Також звучать воєнні свідчення про силу материнської молитви й віру, що оберігає тих, хто йде на фронт.

Яким би потрібним і спасенним не було внутрішнє вмирання, нам слід усвідомити, що воно не є самоціллю. Погане і грішне в нас має бути знищене, щоб зробити місця для кращого, а саме для нової людини, сотвореної за образом Христа. Святий Павло сказав про внутрішнє вмирання з Христом: «Знаємо, що стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоби гріховне тіло позбавити влади, щоб ми більше не служили гріхові, бо хто помер, той оправданий від гріха. Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним, знаючи, що Христос, уставши з мертвих, більше не вмирає — смерть над Ним більше не панує. Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в [нашому Господі] Ісусі Христі. Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не підкорятися його пожаданням; не давайте ваших членів гріхові як знаряддя неправедності, але, як ожилі з мертвих, віддавайте себе Богові, а ваші члени віддавайте Богові як знаряддя праведності. Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю» (Рим 6,6–14).

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли побачите, що Єрусалим оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, хай втікають у гори, а хто всередині міста, хай виходять; ті, хто в околицях, хай не входять до нього, бо то дні помсти, щоби сповнилося все написане.

У світлі Святого Духа ми пізнаємо свою грішність. Але не забуваймо, що збагнути це також є великою ласкою, про яку ми теж маємо молитися. Про людську зіпсутість говорить апостол Павло: «Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові. Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий. Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені. Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу]. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені. Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха» (Рим 7,14–25).

Ми не можемо ступити на шлях до Бога без самопізнання. Хто хоче себе повністю віддати Богові, спершу повинен знати, ким він є насправді. Ісус застерігає: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам. Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка у твоєму оці, не відчуваєш? Або, як скажеш своєму братові: Дай, витягну скалку з твого ока, коли ось колода у твоєму оці? Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мт 7,1–5).

У черговому випуску циклу «Православне політичне богослов’я» отець Петро Лопатинський розглядає складні стосунки між церквою та державою в Російській імперії XIX — на початку ХХ століття. Програма показує, як ідеї Соловйова, Бердяєва та Булгакова формували мислення епохи й окреслили духовні кризи, що вибухнули у 1917 році.

17 років у Центральній Америці на місіях, 1 рік у Мексиці, 8 років у Нікарагуа та 5 років у Римі провів у служінні польський священник, а нині настоятель парафії Преображення Господнього у м. Новоушиця Кам’янець-Подільської дієцезії — о. Юзеф Гвуздзь. Вперше в ефірі «Радіо Марія» отець Юзеф ділиться власним досвідом місіонерства та пояснює, що таке місійна духовність, без якої неможливо бути добрим місіонером.

У програмі «У ваших намірах» с. Марта Мешко та с. Вероніка Вигівська, Марійні сестри Чудотворного Медальйона в Україні, розповідають про святкування Всеукраїнського Дня бідних, яке цього року вперше організувала в Римі Вінкентійська родина, до якої належать і богопосвячені особи, і миряни з усього світу.

Світ не любить, коли йому нагадують про останні речі, які залишаються для кожного єдиною певною річчю, котрої не уникнеш. «І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд...» (Євр 9,27). Тому дуже важливо думати про ці речі, щоби бути готовим глянути їм у вічі і не дати захопити себе зненацька! Ісус закликає бути готовим: «Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського. Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж — аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, — таким буде і прихід Сина Людського. Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один залишиться; дві будуть молоти на жорнах: одна буде забрана, а одна залишиться. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь. Тож пам’ятайте, що коли б господар знав, в яку сторожу приходить злодій, він пильнував би і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Людський приходить тієї години, про яку й не думаєте» (Mт 24,37–44).