«Натуральне право і Святе Писання, це два джерела Соціальної доктрини Церкви… Саме по собі Слово Боже є авторитетом, але потрібне наше свідчення. Церква показує намір Бога співжити зі своїм народом, а це бажання Бога оселитись між нами втілене в Ісусі Христі. І тому послання Біблії проливає своє світло і на соціальні проблеми, бо Бог приходить, щоб бути зі своїм народом».

«Вірю все не марно» – капелан-кіборг з позивним Архітектор, який провів в ДАПі 28 днів, про духовний і людський вимір: «Серед бійців я не бачив людей, які зовсім були безчинними. Я бачив там людей в яких присутня совість. Це було видно і по тих питаннях, які вони ставили… Мене вражало, що людина опинившись в таких нелюдських обставинах, де смерті, незліченні поранення, але в ній лишається частка Божого творіння, яке не до кінця загинуло. Тому й було бажання бути поруч з тими хлопцями…».

В програмі Захристія гостимо директора Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні, головного редактора наукового альманаху "Афонська спадщина",  Сергія Вікторовича Шумила. З нагоди видання кних, присвячених двом відоми українцям, а саме Паісію Величковському, та Івану Вишенському поговримо про цих мужів, які добре відомі за межами своєї Батьківщини. У одній із книг  вперше на основі маловідомих архівних документів зроблено спробу відтворення детального життєпису відомого українського письменника-полеміста і афонського подвижника XVII ст. В іншій книзі проаналізовано духовно-літературну спадщину Івана Вишенського. Крім того, автор спробував відшукати на Афоні печеру, в якій в затворі подвизався старець Іван Вишенський, і де він закінчив свій земний шлях.

В «Рецептах життя» з Сестрами Тельнюк говорили про українську Україну і проект «Наш Шевченко», який 26 січня пройде концертом в Національному академічному театрі оперети.  «… (В нас досі відбувається) показ всього українського, як не те що меншовартісного, а як тупого і примітивного в текстовому відношенні і музичному і в усіх інших. Над цим іде серйозна робота, ви зверніть увагу і багато що відкриється…» - Леся Тельнюк.