Встановлення диктаторських режимів не відбувалось миттєво. На скільки ми можемо аналізувати, відбувалось поступове заміщення понять, цінностей, істин. Насаджувалась своя, якась зовсім інша реальність і люди, які жили в той час, самі того не усвідомлюючи, ставали частинами-шестерінками велетенського маховика системи. Історія німкені Доре Насс, котра застала прихід Гітлера до влади семирічною дитиною, і була частиною режиму, проливає світло на багато факторів. Доре як і тисячі тисяч таких самих дітей як вона, були матеріалом, на якому випробовувались всі методи встановлення системи від пропаганди до жорстких таборів. Так ось зі спогадів пані Доре, опам’ятання відбулось тільки постфактум: «Да, я о многом не думала, не понимала. Не хотела понимать. И сейчас, когда я слушаю записи с речами Гитлера — в каком-нибудь музее, например, — я всегда думаю: боже мой, как странно и страшно то, что он говорит, а ведь я, молодая, была среди тех, кто стоял под балконом его резиденции и кричал от восторга…». Це розповіді про події більш півстолітньої давнини, а за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки, рейтинг схвалення дій сусіднього президента Володимира Путіна на кінець березня цього року складав 82,3 відсотки. Це вам нічого не нагадує? Але як же люди, які мають здатність аналізувати, проводити історичні паралелі, здатні критично мислити, стають піддатливим матеріалом, на якому встановлюється диктат. Ми зараз спостерігаємо нове явище, на рівні з італійським фашизмом і німецьким нацизмом виринає нове загрозливе явище «рашизму». Як не стати шестерінкою в цьому маховику, про це говорили з отцем Юрієм Семою в програмі «У ваших намірах».
В передачі Віктора Заславського "Відкриваючи таємниці християнства" представляємо Вашій увазі продовження циклу про російського дитячого письменника, який писав про морські пригоди, Владислава Крапівіна. Нижче подано фрагмент з його твору.