В передчутті наближення різдвяних свят сестра Христина Кароль виголосила катехизу за новелою видатного французького письменника Гі де Мопасана "Пампушка".
На фото картина Гуго Мерле "Свята Марія Магдалина в печері"
Гі де Мопасан - відомий французький письменник і новеліст, який стоїть на одному щаблі з Стендалем і Флобером, один із найкращих новелістів 19 століття. Автор "Пампушки" став засновником психологічної новели, створивши, свого роду, новий тип твору, якого ще не існувало в Європі. Він навчився не описувати характери героя чи персонажа, а говорити про нього окремими вчинками і подробицями, не коментуючи і не оцінюючи, але роблячи висновки на підставі лексики.
Події однієї з найвідоміших суспільно-політичних новел Гі де Мопасана "Пампушка" розгортаються на тлі реальної картини франко-пруської війни (1870-1871). Головними героями новели є жителі французького міста Руан, яке під час воєнних дій перейшло під контроль прусських військ. Руанці патріотично налаштовані, але одночасно перелякані, оскільки не всі можуть співіснувати з ворогами, які захопили місто. Читач стає свідком того як порядні люди з різних соціальних верств разом сідають в диліжанс, щоб виїхати з окупованого міста.
Серед пасажирів диліжансу, досить заможних, у переважній більшості, є жінка легкої поведінки на прізвисько Пампушка, навколо якої формується ядро новели. Іншими пасажирами карети є: виноторговець і пройдисвіт Луазо зі своєю дружиною; демократ-республіканець і псевдопатріот Корнюде; власник прядилень і фабрикант Карре-Ламадон з дружиною; граф і графиня Юбер де Бревіль; дві черниці.
Під час подорожі падає дуже сильний сніг, який заважає кареті швидко просуватися, з'ясовується, що окрім Пампушки більше ніхто з пасажирів не взяв у дорогу провізії. Головна героїня ділиться своєю їжею з попутниками разом з тим розповідає наскільки вона не любить прусських солдат, і що саме це стало головною причиною її рішення виїхати з Руану. У місті Тот руанців затримує прусський офіцер, який вимагає від Пампушки інтимних послуг, за дозвіл їхати далі. Жінка відхиляє пропозицію, оскільки не може бути з ворогом, щоб помститися офіцер затримує диліжанс і руанці не можуть продовжити свою подорож.
Спочатку попутники радо сприйняли відмову Пампушки від домагань прусського офіцера, але затримка диліжансу змінює їх думку і поступово вони починають морально тиснути на жінку, змушуючи її поступитись і прийняти пропозицію військового. Зрештою Пампушка піддається на умовляння і віддається ворогу. Диліжансу нарешті дають дозвіл продовжити подорож, але пасажири починають упереджено ставитись до головної героїні за її вчинок, вважаючи його негідним, демонстративно зневажають і не вважають за потрібне поділитися з нею своєю їжею.
Попри специфічний спосіб життя Пампушки, вона все ж залишається людиною, яка має почуття до інших та готова пожертвувати собою заради попутників, натомість інші герої повісті, не зважаючи на їх достаток, благочестивість чи високий статус виявляються негідниками.
Сестра Христина Кароль
На хвилях Радіо Марія ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії владика Станіслав Широкорадюк говорить про головні уроки війни — від сили молитви до ціни свободи. У катехезі прозвучали чесні роздуми про віру в окопах, єдність українців і духовні виклики, які стоять перед нами сьогодні.
Війна — це не лише лінія фронту, а й глибока трансформація людського духу. У четверту річницю повномасштабного вторгнення єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук у ефірі Радіо Марія роздумує над тим, як страждання навчили нас бачити справжнє світло. Чому стосунок із Богом є нашим єдиним стабільним «живленням» і як нам готуватися до зустрічі тих, хто повернеться з фронту? Читайте про духовні висновки та практичні поради для кожного українця.
Як вимірює нас світ і як бачить нас Господь Бог? Мудрість завжди вміє любити, а справжня любов завжди мудра. Біблія показує дорогу до мудрості, і цією дорогою є молитва. Щоденно просити про дар Божої мудрості для пізнання Божої волі та виконання її у співпраці з Господом, Який завжди більший за людину і праведний, — до цього запрошує отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії.
У Бога завжди присутнє логічне мислення, починаючи від сотворення світу, гармонії й порядку. Важливо свідомо розуміти, з чим ми боремося, коли це може статися і як має настати перемога. Плоди Духа Святого — мир, радість у серці, щастя — це те, що ми хочемо бачити в нашому майбутньому. Для цього в Україні має запанувати Господь Бог. Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, виголошує катехизу про логіку в Божому діянні, акцентуючи увагу на власних діях задля пізнання плодів.
До кого я навертаюся і повертаюся? Хто є моїм авторитетом? Микола Лучок, єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії, виголошує катехизу, в якій зауважує, що без порбудови особистих стосунків з Богом ми не маємо сили відвернутися від зайвого.