Два військові табори розташовані один навпроти одного; нам слід прийняти рішення, до котрого ми примкнемо. Ми хочемо бути на стороні Христа чи на боці Сатани?
Ісус каже: «Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й
мамоні» (Мт 6,24).
«Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає,
той розкидає» (Мт 12,30).
Святий Павло каже про обидва ворогуючі табори: «Учинки тіла очевидні, а саме: [перелюб], розпуста, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварки, заздрощі, гнів, суперечки, розділення, єресі, злоба, пияцтво, гульня і тому подібне. Попереджаю вас, як і раніше попереджав: хто таке робить, Божого Царства не успадкує!
Плід же Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість. На таких немає Закону!
А ті, хто є Ісуса Христа, вони розіп’яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями» (Гал 5,19–24).
Обидві сторони
Гляньте, мої любі побратими, ось обидві сторони, які проявляються щодня: партія Ісуса Христа і партія світу. Партія нашого любого Спасителя справа дряпається вузькою стежиною, яку зіпсутість світу зробила ще вужчою. Попереду босоніж ступає Господь, голова Його коронована терниною, тіло все в ранах, на плечах тяжкий хрест. За Ним іде тільки жменька людей, але найсміливіших. Адже у вирі світу Його тихого голосу не чути, або бракує мужності йти за Ним у бідність, болі, приниження та інші страждання, які доводиться приймати все життя, служачи Йому.
Зліва — партія світу і чорта, вона значно численніша, а у своїх проявах більш велична та блискуча. За нею слідує весь знатний світ, тут панує штовханина, хоча шляхи широкі і добре протоптані людьми. Дороги всіяні квітами, обрамлені радощами і забавами, вимощені золотом і сріблом (Вих 3:4).
Учні Христа
Мала отара, що йде за Ісусом справа, говорить тільки про сльози, покуту, молитву і зневажання світу. Знову і знову чутно слова, які вони повторюють крізь сльози: «Будемо страждати, плакати, постити і молитися, ховатися, принижуватися, зрікатися й умертвляти себе; бо хто не має Духа Ісуса Христа, Духа Хреста, той не належить до Спасителя. Ті, хто належить Ісусові, розіп’яли свою плоть з її порочністю. Хто не схожий на Христа, той пропащий. Будьмо мужніми, — гукають вони один одному, — будьмо мужніми; якщо Бог за нас, у нас і перед нами, то хто проти нас? Той, що в нас живе, більший того, хто живе у світі; слуга не більший за свого господаря. Трохи скорботи принесе нам вічну славу. Лише той, хто мужній і докладе зусиль, притягне до себе Царство Небесне. Лиш той буде там коронований, хто боровся доброю борнею в дусі Євангелії, а не тому, що так було завгодно моді. Тож борімося з силою, прудко біжімо, щоб досягнути цілі, щоб завоювати корону». Цими та іншими Божими словами підбадьорюють взаємно один одного друзі Христа.
Люди світу
Натомість діти світу заохочують одне одного бути закоренілими у своїй безсовісній злобі і щодня гукають: «Життя, життя, мир, мир, радість, радість! Будемо їсти, пити,співати, танцювати, грати! Бог добрий, Бог створив нас не для того, щоб проклясти, Бог не забороняє задоволення. За це ми не будемо прокляті; хай вас не мучить сумління, ви не помрете!»
В програмі "У ваших намірах" говоримо з о.Міхалом Бранкевичем про навчання в школі. Священник бажає багато-багато радості усім під час навчального процесу та зауважує, даючи поради батькам: "Важливо підходити до процесу навчання не як до прикрого обов'язку. Під час навчання в школі дитина за допомогою батьків та вчителів має віднайти у собі таланти й здібності, Богом вже даровані, щоб розпізнати своє покликання для майбутнього життя".
«Якщо я молюся, я переживаю за цю дитину», — зауважує у катехизі с. Юлія Заводовська зі Згромадження Сестер від Ангелів у м. Вінниці та заохочує батьків і тих, хто навчає у закладах освіти: «Наслідуймо ангелів-охоронців, які допомагають і оберігають. Покликання вчителя — провадити дитину до Бога, помічаючи її маленькі вчинки та реагуючи на певні ситуації».
«Той, хто зумів пояснити, у чому полягає природа Божої ласки, описує на фізичному рівні, як він тілесно переживав біль і гріхи, у яких упізнав розпусних подруг. Але разом із тим з’являється стриманість, у якій він побачив Пресвяту Діву Марію», — про Боже провидіння у книзі «Сповідь» святого Августина говорить у своїй катехизі отець Олег Кіндій, священник парафії святих Володимира та Ольги УГКЦ, викладач богослов’я Українського католицького університету у Львові.
Свята Мати Церква наголошує на тісному зв’язку між святами Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та Пресвятої Діви Марії Цариці. Особливу увагу цій таємниці приділяє святий Папа Пій XII в енцикліці Ad caeli Reginam (1954). Спробуємо заглибитися в цю догму через молитву Святого Розарію — Славні Таємниці — у духовному супроводі о. Флоріана Кравенського, вікарія парафії Матері Божої Ангельської у м. Конотопі Сумської області, щоб ще більше стати учасниками цієї таємниці.
Чим відрізняється перша заповідь в законі від нової, що дав Ісус? Священник УГКЦ о. Іван Держило, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії, у продовження циклу "Заповіді це обіцянки" запрошує звернути увагу в цій катехизі на те, як говорить Ісус. Катехит пояснює: "Коли ми почнемо виконувати перше - "слухай Ізраїлю", Бог подарує благодать любити, як наслідок слухання. Якщо ми змогли би отримати благодать "любити Господа всім серцем", це було б виконання усього закону".