Слухати Радіо

21:00

Вечірній ефір

В ефірі

Катехиза

22:40

Духовні читання

23:00

Слово на кожен день

23:45

Літургія годин (Бревіарій)

00:00

Розарій

00:30

Катехиза

01:10

Католицька енциклопедія

01:40

Духовні читання

02:00

Катехиза

03:00

Меса

03:40

Розарій

04:00

Коронка до Божого Милосердя

04:20

Святий дня

05:00

Молитва

06:00

Дитяча катехиза

06:20

Голос народу, голос Божий

07:00

Меса

07:40

Дитяча катехиза

08:00

Святий дня

"Прийшов час прославитися Богові через наше життя", - отець Роман Василів

«Молитва в ритмі часу: як молитися, коли весь світ поспішає?» Про силу зосередженості, молитву в буденності, а також про те, чому саме час є єдиною справжньою власністю людини, розповідає отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав).

На початку сьогоднішніх роздумів звернімося до слів Ісуса Христа, які Він промовив у своїй Архієрейській молитві на Тайній вечері:

«Отче, прийшла година: прослав Свого Сина, щоб Син Тебе прославив, згідно з владою, яку Ти дав Йому над усяким тілом - дарувати життя вічне тим, яких Ти передав Йому. А це життя вічне - знати Тебе, єдиного істинного Бога, і того, кого Ти послав - Ісуса Христа» (Йо 17:1-3).

Ці слова відкривають нам велич та глибину Божого задуму. Вони проголошені у мить найбільшого напруження - коли Ісус стоїть на порозі своїх страстей. Це - момент істини. Це «Його година». А що ж це за година? 

Апостол Павло пише до галатів: «Коли сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився під Законом, щоб викупити тих, які були під Законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал 4:4–5).

Це і є повнота часу - момент Божої інтервенції, в якому історія людства змінює напрям. Бог входить у світ не з гнівом, а з любов’ю. У Сині Він стає одним із нас, щоб подарувати нам не просто підтримку, а вічне життя. Але ця «повнота часу» має продовження. У Євангелії ми неодноразово зустрічаємо образ «години». Наприклад, коли сатана спокушає Ісуса в пустелі:

«...він відійшов від Нього до часу» (Лк 4:13).

Або на весіллі в Кані Галілейській:

«Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла година моя…» (Йо 2:4).

Ці моменти - як пазли, які сходяться в один центральний образ. І ось, на Тайній вечері Ісус більше не говорить загадками. Він каже прямо: «Прийшла моя година». Це година жертви, спасіння, перемоги. Година, коли Бог відкриває найбільшу славу - славу любові, яка себе віддає повністю.

Для кращого розуміння цього образу дозвольте мені навести одну стару англійську притчу. Якось звірі зібралися на щорічну конференцію, щоби обговорити, що ж людина забрала в них.

Корова сказала: «Вона бере моє молоко». Курка: «Мої яйця». Свиня: «Моє життя». І тільки слимак, піднявшись на камінь, мовив: «А я маю те, чого люди не мають — я маю час».

Так і є. Ми поспішаємо, але часто не маємо часу навіть на те, що найважливіше. А тим часом єдина справжня власність кожної людини - це час, якого ми або не цінуємо, або марнуємо. А Христос, навпаки, наповнює «свій час» змістом до останньої хвилини. Ісус говорить: «Прослав Мене, Отче, славою, що Я мав у Тебе ще до створення світу» (Йо 17:5).

Слава в біблійній мові - це не фанфари чи аплодисменти. Це прояв сили Бога, Його спасенної дії, Його любові, яка проходить крізь смерть і дає життя. Слава - це те сяйво, що освітлює людину в темряві. Це перемога над гріхом, над дияволом, над самою смертю. І коли Христос каже, що Він прославив Отця, то йдеться про Його послух, Його жертву, Його любов. Це не просто «героїзм» - це втілена Божа вірність, яка не зраджує, навіть коли Його зраджують. «Я не молю за світ», - каже Ісус. Тут під «світом» мається на увазі не творіння, а система зла, яка протистоїть Богові.

Але при цьому Бог любить світ - тобто людей, які часто самі стали рабами тієї системи. І тому Він дає Сина, щоби нас визволити.

Сьогодні Ісус знову говорить кожному з нас: «Прийшла година…» Прийшла година обрати життя, вийти з темряви, дати Богові прославитися через наше життя. Це - твій час. І мій. У світі, де час втікає крізь пальці, Ісус його освячує. І запрошує нас: не марнуй свого часу. Освяти його. Віддай його Богові. Бо саме в цьому - слава. А слава Божа - це живий чоловік, як писав святий Іриней. Живий - у правді, в любові, у вірі.

Отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав)

«Свобода, що стає любов’ю: відповідальність у світлі Едити Штайн»

«Свобода, що стає любов’ю: відповідальність у світлі Едити Штайн»

У новій катехезі з циклу «Антропологія святої Едити Штайн» кармеліт отець Віталій Козак роздумує над тим, як справжня свобода людини народжується з любові та відповідальності. Це зустріч про покликання, совість і про те, як свобода стає дією серця у світлі Божої волі.
2025-10-29 00:00:00
Розарій: найважливіше у молитві за Святим Йоаном Павлом II

Розарій: найважливіше у молитві за Святим Йоаном Павлом II

Звертаючись до документа 2002 р. Святого Йоана Павла II про Розарій, отець Микола Бєлічев, душпастир РКЦ парафії Пресвятого Серця Марії у м.Хмельницькому, пропонує нам звернути увагу на деякі моменти для доброї практики молитви.
2025-10-27 00:00:00
Місії: нести віру туди, де її бракує

Місії: нести віру туди, де її бракує

Маємо змогу відкрити глибокий зміст місії, до якої закликає Ісус Христос, - нести світові мир, надію та силу Божого слова. Катехеза розповідає про послання 72 учнів і про те, як справжня місія народжується з убогості, довіри й простоти. Через приклад отця Гжегожа Вавжиняка побачимо, що служіння Богові можливе всюди - від Африки до України - коли серце відкрите для Божої благодаті.
2025-10-27 00:00:00
"Бути щасливим - наш обов'язок", - о.Віктор Матушевський про Божий задум для людини

"Бути щасливим - наш обов'язок", - о.Віктор Матушевський про Божий задум для людини

Що загрожує нашому щастю? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, пропонує подивитися нам на власне життя й наші вибори в певні періоди: чи керувалися ми по-Божому, приймаючи рішення.
2025-10-23 00:00:00
"Наука і релігія не можуть бути конкурентними", - о.Андрій Пальчик

"Наука і релігія не можуть бути конкурентними", - о.Андрій Пальчик

Чи може віра суперечити науці? Як Церква ставиться до наукового прогресу та дослідження світу? І чому святий Йоан Павло ІІ називав науку «пастирством розуму»? Про це — у катехезі отця Андрія Пальчика, настоятеля парафії Чудотворного Медальйону з Мерефи на Харківщині.
2025-10-23 00:00:00