"Прийшов час прославитися Богові через наше життя", - отець Роман Василів

На початку сьогоднішніх роздумів звернімося до слів Ісуса Христа, які Він промовив у своїй Архієрейській молитві на Тайній вечері:

«Отче, прийшла година: прослав Свого Сина, щоб Син Тебе прославив, згідно з владою, яку Ти дав Йому над усяким тілом - дарувати життя вічне тим, яких Ти передав Йому. А це життя вічне - знати Тебе, єдиного істинного Бога, і того, кого Ти послав - Ісуса Христа» (Йо 17:1-3).

Ці слова відкривають нам велич та глибину Божого задуму. Вони проголошені у мить найбільшого напруження - коли Ісус стоїть на порозі своїх страстей. Це - момент істини. Це «Його година». А що ж це за година? 

Апостол Павло пише до галатів: «Коли сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився під Законом, щоб викупити тих, які були під Законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал 4:4–5).

Це і є повнота часу - момент Божої інтервенції, в якому історія людства змінює напрям. Бог входить у світ не з гнівом, а з любов’ю. У Сині Він стає одним із нас, щоб подарувати нам не просто підтримку, а вічне життя. Але ця «повнота часу» має продовження. У Євангелії ми неодноразово зустрічаємо образ «години». Наприклад, коли сатана спокушає Ісуса в пустелі:

«...він відійшов від Нього до часу» (Лк 4:13).

Або на весіллі в Кані Галілейській:

«Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла година моя…» (Йо 2:4).

Ці моменти - як пазли, які сходяться в один центральний образ. І ось, на Тайній вечері Ісус більше не говорить загадками. Він каже прямо: «Прийшла моя година». Це година жертви, спасіння, перемоги. Година, коли Бог відкриває найбільшу славу - славу любові, яка себе віддає повністю.

Для кращого розуміння цього образу дозвольте мені навести одну стару англійську притчу. Якось звірі зібралися на щорічну конференцію, щоби обговорити, що ж людина забрала в них.

Корова сказала: «Вона бере моє молоко». Курка: «Мої яйця». Свиня: «Моє життя». І тільки слимак, піднявшись на камінь, мовив: «А я маю те, чого люди не мають — я маю час».

Так і є. Ми поспішаємо, але часто не маємо часу навіть на те, що найважливіше. А тим часом єдина справжня власність кожної людини - це час, якого ми або не цінуємо, або марнуємо. А Христос, навпаки, наповнює «свій час» змістом до останньої хвилини. Ісус говорить: «Прослав Мене, Отче, славою, що Я мав у Тебе ще до створення світу» (Йо 17:5).

Слава в біблійній мові - це не фанфари чи аплодисменти. Це прояв сили Бога, Його спасенної дії, Його любові, яка проходить крізь смерть і дає життя. Слава - це те сяйво, що освітлює людину в темряві. Це перемога над гріхом, над дияволом, над самою смертю. І коли Христос каже, що Він прославив Отця, то йдеться про Його послух, Його жертву, Його любов. Це не просто «героїзм» - це втілена Божа вірність, яка не зраджує, навіть коли Його зраджують. «Я не молю за світ», - каже Ісус. Тут під «світом» мається на увазі не творіння, а система зла, яка протистоїть Богові.

Але при цьому Бог любить світ - тобто людей, які часто самі стали рабами тієї системи. І тому Він дає Сина, щоби нас визволити.

Сьогодні Ісус знову говорить кожному з нас: «Прийшла година…» Прийшла година обрати життя, вийти з темряви, дати Богові прославитися через наше життя. Це - твій час. І мій. У світі, де час втікає крізь пальці, Ісус його освячує. І запрошує нас: не марнуй свого часу. Освяти його. Віддай його Богові. Бо саме в цьому - слава. А слава Божа - це живий чоловік, як писав святий Іриней. Живий - у правді, в любові, у вірі.

Отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав)