Того часу Ісус почав промовляти до первосвященників, книжників і старших притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обгородив огорожею, викопав давильню, збудував башту, винайняв його виноградарям та й виїхав делеко. У певний час він послав раба до виноградарів узяти від них частину з плодів виноградника.
А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим. І він знову послав до них іншого раба, — і цьому побили голову та зневажили. І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і багатьох інших: деяких же з них били, інших убивали. Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, кажучи: “Мого сина вони пошанують!” Але ті виноградарі заговорили між собою: “Це ж спадкоємець; ходімо, вб’ємо його — і спадщина буде наша!” І, схопивши, вони вбили його й викинули геть за виноградник. Отже, що зробить господар виноградника? — Він прийде і вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Хіба не читали ви цього Писання: “Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших”?» І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли.
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».