Про релігійні практики Юдеїв, зокрема про Шабат розповідає теолог-бібліст, священник Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, викладач біблійних дисциплін в інституті Святого Томи Аквінського, автор книги "Світ Біблії: подорож батьківщиною Ісуса Христа", отець Володимир Кусьнєж.
Ми пробуємо розуміти краще суспільство в якому жив Ісус Христос. Обставини в яких жив Спаситель були історично обумовленими. У попередніх програмах ми говорили про юдаїзм, Тору, храм, але є ще один асперт характерний для Євреїв - мова йде про релігійні практики, - отець Володимир Куснєж.
Сьогодні ми зупинимося на святкування Суботи-шабату. В цей день Юдеї відвідують храм. Існують рідні думки щодо походження цього слова, але найвірніше припущення щодо значення слова "шабат" - це відпочинок, тобто стан коли людина нічого не робить.
У пророчих книгах згадки про шабат зувтрічаються паралельно з новомісяччям. В Палестині стежили за місячним календарем та до нього прив'язували відлік часу. Шабат було окреслено повним місяцем.
Лунарний календар налічує 28 днів, а четвертина являла собою 7 днів. Навіть у Вавилоні уважно стежили за лунарним календарем та шанували деякі дні. У Вааилонян вільний від праці день був 15-й і цей день у них називався "шабату". Пізніше, "шабат" як свято отримало вже більш релігійне значення. Пророки, зокрема Єремія та Єзекиїл критикував Євреїв за недотримання шабату. Якщо пророки критикували то значить були підстави для критики.
Ситуація змінюється враз разом із Вавилонським полоном після якого ситуація змінюється. Пророк Неємія пише про турботу влади про дотримання Євреями суботи та забороняє торгівлю, ведення справ. Цьому ревному юдеєві Неємії потрібно було проголошувати дотримання суботи. Бо ті, які повернулися з полону - дотримувалися звичаю цього, а ті, хто не був послабили дотримання звичаю.
У Вавилонському полоні Євреї зберегли та укріпили свої звичаї, які їх ідентифікували. Вони виконували акт обрізання, стежили за чистотою їжі, дотримувалися суботи - це була частина їхньої релігії.
Уже пізніше, як ми бачимо в книзі Макавеїв, шабат стає чимось святим. На початку 1 Макавеїв ми бачимо настільки ретельне дотримання суботи, що навіть зброю під час війни не брали в руки в цей день.
Взагалі, Вавилонський полон був особливим для Євреїв, адже туди забирали фахівців, які вміють читати, писати та розуміються в науці. Тобто у полон потрапила еліта, а лишилися звичайні прості люди. Саме іудейська інтелігенція і викристалізувала в полоні свою релігію.
У Святому Писанні (Второзаконня 5) наказ святкувати шабат зустрічається в 10 заповідях: "Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь Бог твій". Тут нагадується, що навіть раби мають відпочивати в цей день бо й ти був рабом в Єгипті. Також, щоб самому не стати рабом роботи.
Коли людина святкує шабат то вона наче наближається до небесного взірця.
Ісус часто зцілював у шабат та порушував уставлені правили шабату за що Його та учнів критикували. Тоді він висловив відому відповідь, що не людина для шабату, а шабат для людини.
Капуцин о.Костянтин Морозов говорить про Літургію годин як спільну молитву всієї Церкви, називаючи її «побаченням» Нареченої - Церкви - з Христом. Основу цієї духовної практики складають псалми, що допомагають вірянам звертатися до Бога Його ж словами, виражаючи весь спектр людських емоцій. Через цей літургійний діалог віряни долучаються до молитви самого Ісуса, відчуваючи підтримку всієї Церкви.
Отець-диякон УГКЦ Микола Король розповідає про свій духовний шлях та досвід участі у міжнародному молодіжному фестивалі “Младіфест” у Меджугор’ї. Гість розповідає, як паломництва до цього святого місця допомогли йому розпізнати покликання до священства. Диякон також описує особливу атмосферу фестивалю, що об’єднує тисячі молодих людей з усього світу навколо спільної молитви, Євхаристії та свідчень віри.
У черговій катехизі монах-кармеліт о. Віталій Козак говорить про внутрішній спротив як духовну силу у протистоянні тоталітарним системам та моральному гніту. Катехит наголошує, що перемога над системою зла полягає не в барикадах, а у здатності залишитися людиною, не дозволяючи злу змінити внутрішні цінності, а це починається зі слова “ні”, сказаного якійсь “невеличкій” несправедливості чи брехні. Таким чином, спротив - це не боротьба проти когось, а боротьба за людяність у власному серці.
Як Бог діє через наші поразки? Як розпізнати своє покликання? І як спільнота може допомогти почути Божий голос? У щирому свідченні в ефірі «Радіо Марія» отець Юрій Голотюк розповідає про свій шлях до священства: про роки, коли Бог був для нього лише «традицією», про глибоку депресію після особистих і професійних невдач та про молитву матері, яка не переставала за нього просити. Історія про те, як Бог може провести людину навіть через найтемніші періоди — до нового життя, служіння і справжнього покликання.
Отець Павло Щука, вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м.Києві, розпочинає цикл катехиз, присвячених вченню св.Євагрія Понтійського про вісім злих помислів, які приводять людину до гріхів. У даній катехизі розглядаються перші два помисли - черевоугодництво і нечистота.