Про релігійні практики Юдеїв, зокрема про Шабат розповідає теолог-бібліст, священник Львівської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, викладач біблійних дисциплін в інституті Святого Томи Аквінського, автор книги "Світ Біблії: подорож батьківщиною Ісуса Христа", отець Володимир Кусьнєж.
Ми пробуємо розуміти краще суспільство в якому жив Ісус Христос. Обставини в яких жив Спаситель були історично обумовленими. У попередніх програмах ми говорили про юдаїзм, Тору, храм, але є ще один асперт характерний для Євреїв - мова йде про релігійні практики, - отець Володимир Куснєж.
Сьогодні ми зупинимося на святкування Суботи-шабату. В цей день Юдеї відвідують храм. Існують рідні думки щодо походження цього слова, але найвірніше припущення щодо значення слова "шабат" - це відпочинок, тобто стан коли людина нічого не робить.
У пророчих книгах згадки про шабат зувтрічаються паралельно з новомісяччям. В Палестині стежили за місячним календарем та до нього прив'язували відлік часу. Шабат було окреслено повним місяцем.
Лунарний календар налічує 28 днів, а четвертина являла собою 7 днів. Навіть у Вавилоні уважно стежили за лунарним календарем та шанували деякі дні. У Вааилонян вільний від праці день був 15-й і цей день у них називався "шабату". Пізніше, "шабат" як свято отримало вже більш релігійне значення. Пророки, зокрема Єремія та Єзекиїл критикував Євреїв за недотримання шабату. Якщо пророки критикували то значить були підстави для критики.
Ситуація змінюється враз разом із Вавилонським полоном після якого ситуація змінюється. Пророк Неємія пише про турботу влади про дотримання Євреями суботи та забороняє торгівлю, ведення справ. Цьому ревному юдеєві Неємії потрібно було проголошувати дотримання суботи. Бо ті, які повернулися з полону - дотримувалися звичаю цього, а ті, хто не був послабили дотримання звичаю.
У Вавилонському полоні Євреї зберегли та укріпили свої звичаї, які їх ідентифікували. Вони виконували акт обрізання, стежили за чистотою їжі, дотримувалися суботи - це була частина їхньої релігії.
Уже пізніше, як ми бачимо в книзі Макавеїв, шабат стає чимось святим. На початку 1 Макавеїв ми бачимо настільки ретельне дотримання суботи, що навіть зброю під час війни не брали в руки в цей день.
Взагалі, Вавилонський полон був особливим для Євреїв, адже туди забирали фахівців, які вміють читати, писати та розуміються в науці. Тобто у полон потрапила еліта, а лишилися звичайні прості люди. Саме іудейська інтелігенція і викристалізувала в полоні свою релігію.
У Святому Писанні (Второзаконня 5) наказ святкувати шабат зустрічається в 10 заповідях: "Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь Бог твій". Тут нагадується, що навіть раби мають відпочивати в цей день бо й ти був рабом в Єгипті. Також, щоб самому не стати рабом роботи.
Коли людина святкує шабат то вона наче наближається до небесного взірця.
Ісус часто зцілював у шабат та порушував уставлені правили шабату за що Його та учнів критикували. Тоді він висловив відому відповідь, що не людина для шабату, а шабат для людини.
Монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає на хвилях Радіо Марія новий цикл катехез «Людина на межі: між Богом і безоднею», у якому досліджуватиме інтелектуальний, культурний і духовний вимір людського існування. Священник запрошує слухачів до глибокого читання й осмислення, адже вже найближчі теми розглядатимуться у світлі книги Харарі «Людина розумна».
У катехезі на хвилях Радіо Марія брат Олександр Могильний, монах-капуцин, роздумує над двома глибокими таємницями, у яких проходить життя кожної людини. Це таємниця безмежної Божої любові та таємниця людського серця, яке здатне дивувати навіть себе.
Запрошуємо до роздумів разом із с. Юлією Заводовською зі Згромадження Сестер від Ангелів у м. Вінниця про те, як ми можемо приступити у часі посту до служіння Богу і людям, споглядаючи на діяння Ангелів, котрі залишились вірні тому, для чого були сотворенні, виконуючи волю Божу.
Кожен з нас є грішником. Усвідомлення цієї правди дозволяє відкритись на Боже Милосердя і прощення. Отець Матеуш Годек, настоятель парафії Архангела Михаїла у м.Павлоград, директор катехитичної школи Харківсько-Запорізької дієцезії заохочує звертатися про допомогу до Тої, Яка була вбережена Богом від гріха та заступається за нас, випрошуючи благодаті у Господа для боротьби з гріхом, щоб кожен міг осягнути Небо як Вона.
У межах великого циклу катехез святого Івана Павла ІІ про тіло отець Олександр Кушта роздумує над біблійним баченням людини та подружньої любові. Священник наголошує, що людське тіло відкриває особистість і покликане бути свідком дару любові, а не рабом інстинктів.