"Слово Боже поступово дозріває в нас", - про дружбу з Христом через Слово розповідає отець Олександр Халаїм - викладач Вищої Духовної
Семінарії Святого Духа, с. Шаровечка, та Вищої Духовної
Семінарії Пресвятого Серця Ісуса, м. Ворзель, директор
Центру Святого Йоана Павла ІІ.
Чому саме дружба з Христом і через Його Слово? Це тому, що в теперішні важкі часи, коли світ переживає великі виклики, люди часто вагаються, з ким товаришувати й кому довіряти. Багато міжнародних організацій не витримують випробувань, а частина людей впадає у байдужість чи навіть безнадію. Проте Христос закликає нас довіряти Йому, незважаючи на обставини. Він приходить до нас у Слові та Євхаристії, запрошуючи до глибокої дружби. Подібно до Марії, яка прийняла Слово і залишилася вірною, навіть у складних умовах, ми також можемо знайти силу в довірі до Божого Слова.
Євангеліє від Луки 11:5-6 говорить: "Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі та скаже: Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю, що йому дати". Це нагадує нам про цінність дружби та підтримки. Справжню дружбу показує сам Ісус Христос, навчаючи нас вірити в Бога так, як Він вірить у нас. Коли ми приймаємо Євхаристію, ми спершу чуємо Боже Слово, а потім зустрічаємося з Ним особисто. Це Слово приходить до нас у тій культурі й обставинах, в яких ми живемо, щоб змінити нас зсередини та надати нашому життю глибший сенс.
Навіть у важких ситуаціях, коли здається, що ми самотні, нас підтримує живе Боже Слово. Бог сходить до нашого середовища, до наших сердець, щоб діяти тут і зараз. Він запрошує нас прийняти Його, як Марія, яка, незважаючи на ризики, сказала: "Нехай станеться по слову Твоєму". Це вчить нас довіряти, приймати Слово і ділитися ним. Господь говорить: "Не бійся, бо Я є з тобою". Незалежно від того, де ми перебуваємо - у мирному місті чи в зоні бойових дій - Слово Боже є нашим найвірнішим другом, який ніколи не зрадить і завжди підтримає.
Сьогодні мати друга - це велике багатство.
Слово Боже в час Різдва - це як маленький Христос, який біжить назустріч до кожного з нас. А в що одягнений цей маленький Ісус? - Ймовірно у вишиванку та шаровари... Бог посилає своє Слово, наближене до культури, місця та часу людини.
Слово будь-де вас підтримає та не покине вас, хоч і рідні покинуть, зрадять друзі тощо. Бог сходить у те середовище, де є кожен із нас через Слово.
Як вимірює нас світ і як бачить нас Господь Бог? Мудрість завжди вміє любити, а справжня любов завжди мудра. Біблія показує дорогу до мудрості, і цією дорогою є молитва. Щоденно просити про дар Божої мудрості для пізнання Божої волі та виконання її у співпраці з Господом, Який завжди більший за людину і праведний, — до цього запрошує отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії.
У Бога завжди присутнє логічне мислення, починаючи від сотворення світу, гармонії й порядку. Важливо свідомо розуміти, з чим ми боремося, коли це може статися і як має настати перемога. Плоди Духа Святого — мир, радість у серці, щастя — це те, що ми хочемо бачити в нашому майбутньому. Для цього в Україні має запанувати Господь Бог. Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, виголошує катехизу про логіку в Божому діянні, акцентуючи увагу на власних діях задля пізнання плодів.
До кого я навертаюся і повертаюся? Хто є моїм авторитетом? Микола Лучок, єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії, виголошує катехизу, в якій зауважує, що без порбудови особистих стосунків з Богом ми не маємо сили відвернутися від зайвого.
На хвилях Радіо Марія катехезу виголосив о. Станіслав Свурка, настоятель парафії Матері Божої з гори Кармель у Томашполі, на тему «Духовне налаштування під час Великого посту». Священик наголосив, що справжній піст — це не сумне обличчя і не зосередженість на собі, а глибоке перебування з Ісусом через Боже Слово та відкритість на дію Святого Духа.
Французька мирянка Марта Робен є однією з найбільш вражаючих постатей духовної історії ХХ століття. Упродовж понад п’ятдесяти років вона жила без звичайної людської поживи - без їжі, води і навіть без сну. Її єдиною поживою була Пресвята Євхаристія. Повністю паралізована і прикута до ліжка, Марта Робен прийняла своє страждання як місію любові та жертви.