"Таємниця Трійці - це простір, у якому ми можемо жити, якщо відкриємо серце", - о. Станіслав Козьол

Може здаватися, що П’ятидесятниця, Зіслання Святого Духа, вже завершує літургійний рік, насправді ж кульмінацією цього є таємниця Трійці. Вона - як точка над усім. Як серце віри.

Я пригадую історію, яку почув давно. Сестра-катехитка навчала п’ятирічних дітей. З року в рік вона готувалася до катехиз з ревною молитвою, мудрістю та любов’ю. І щоразу, коли наближалося свято Пресвятої Трійці, вона намагалася якнайпростіше та щиро передати дітям цю таємницю. Не завжди вдавалося знайти потрібні слова. Але одного разу вона поділилася: коли говорила про Трійцю, помічала - діти, охрещені у вірі, слухали й розуміли. Для них ця істина була чимось знайомим, близьким, майже природним. А ті, хто ще не були охрещені, не могли цього осягнути. Наче щось у них залишалося закритим.

Це мене вразило. Бо ми справді не стільки говоримо про Пресвяту Трійцю, скільки живемо в ній. Ця таємниця не для раціонального усвідомлення. Це не питання інтелекту. Це життя, що приймається вірою. Це любов, яку ми не пояснюємо - а в якій живемо.

Святий Августин називав таємницю Трійці реальністю, в яку ми щоразу знову маємо входити. Вона поглинає нас, і що більше ми прагнемо зрозуміти, то глибше пірнаємо. Але водночас ніколи до кінця не схопимо. Це - життя самого Бога.

Проте ця таємниця не абстрактна. Вона присутня в Євангелії. І особливо - в Ісусі Христі. Він усе своє життя на землі прожив як жертву любові до Отця. Усе, що робив, - це було приготування до того, щоби на землю зійшов Святий Дух. Його смерть, Воскресіння, Перша Євхаристія, Його останні слова на хресті - все це веде до одного: щоб ми жили не просто пам’яттю про Ісуса, а справжньою участю в Божому житті.

Отець Станіслав Козьол