Брат-капуцин, отець Матвій Стибурський в катехизі наводить приклади, коли трагедії в результаті закінчувалися перемогою та спасінням.
"Ми намагаємося знайти відповіді у Бога на численні запитання. Одне з них: Чому ж Бог допускає загибель дітей? Справав в тому, що Бог діє трохи не так, як діють люди. Бог діє набагато краще Свого творіння - Він єдиний спроможний зі зла створити добро. Але це не означає, що ми повинні творити зло бо всерівно буде все гаразд, зовсім ні", - розповідає брат-капуцин Матвій Стибурський.
- В старому завіті Книги Буття (3 глава) написано: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою.Між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту". Ось таке пророцтво про Діву Марію та її Сина Ісуса Христа, який був ужалений сатаною в п'яту, але поранив диявола в голову.
- Інколи нам хочеться втікти від Господа у світ і Він дозволяє, щоб це сталося. Є також сатана, який шукає можливості, щоб людину знищити. Вже зранені гонінням диявола ми повертаємося до Бога живого та просимо Його помочі, а Він у свою чергу розуміє та прощає нас. Отже, найбільше добро - це прощення Бога, який допускає щоб сатана трохи побив нас, щоб нас пробудити.
- До слова. У Святому Писанні ми бачимо яскравий приклад життя Йосифа. Він був улюбленим сином у батька, якому заздрили брати. Ви тільки уявіть - найближчі рідні люди вирішили вбити його, а потім була підступна жінка, в'язниця... біль несправедливості, сльози, відчай. В результаті він став головною людиною в Єгипті та отримав довіру від людей та Бога, врятував Ізраїльтян від голоду. Тобто ми бачимо, що зло по відношенню до Йосифа в кінцевому результаті перетворилося на добро.
- В іншому місці Біблії ми бачимо, як зло гріха перетворюється на добро. Апостол Петро - впевнений в Господі тричі зрікся Його. Але завдяки любові Христа Петро розкаявся та навернувся. І ми бачимо, в решті решт, що саме він став першим Папою Римським. Саме завдяки своєму гріху та прощенню він зміг стати більш милосердним до своїх братів та недосконалих людей. Озирніться і ви побачите навколо людей, які не відповідають нашим ідеалам. Саме тому Церква зосереджує увагу на служителів більше старшого віку, які мають досвід життєвий та милосердя до інших.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Хто відпускає гріхи, та чи можливо не отримати прощення гріхів на сповіді? У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», звертає нашу увагу на другу частину Символу Віру "ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів". Священник наголошує: "Бог є милосердний, але хоче показати як людина входить у важкий гріх і потребує свідомого визнання самої особи, яка вступила у гріх, задля отримання великого дару Бога - визволення від гріха".