Брат-капуцин, отець Матвій Стибурський в катехизі наводить приклади, коли трагедії в результаті закінчувалися перемогою та спасінням.
"Ми намагаємося знайти відповіді у Бога на численні запитання. Одне з них: Чому ж Бог допускає загибель дітей? Справав в тому, що Бог діє трохи не так, як діють люди. Бог діє набагато краще Свого творіння - Він єдиний спроможний зі зла створити добро. Але це не означає, що ми повинні творити зло бо всерівно буде все гаразд, зовсім ні", - розповідає брат-капуцин Матвій Стибурський.
- В старому завіті Книги Буття (3 глава) написано: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою.Між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту". Ось таке пророцтво про Діву Марію та її Сина Ісуса Христа, який був ужалений сатаною в п'яту, але поранив диявола в голову.
- Інколи нам хочеться втікти від Господа у світ і Він дозволяє, щоб це сталося. Є також сатана, який шукає можливості, щоб людину знищити. Вже зранені гонінням диявола ми повертаємося до Бога живого та просимо Його помочі, а Він у свою чергу розуміє та прощає нас. Отже, найбільше добро - це прощення Бога, який допускає щоб сатана трохи побив нас, щоб нас пробудити.
- До слова. У Святому Писанні ми бачимо яскравий приклад життя Йосифа. Він був улюбленим сином у батька, якому заздрили брати. Ви тільки уявіть - найближчі рідні люди вирішили вбити його, а потім була підступна жінка, в'язниця... біль несправедливості, сльози, відчай. В результаті він став головною людиною в Єгипті та отримав довіру від людей та Бога, врятував Ізраїльтян від голоду. Тобто ми бачимо, що зло по відношенню до Йосифа в кінцевому результаті перетворилося на добро.
- В іншому місці Біблії ми бачимо, як зло гріха перетворюється на добро. Апостол Петро - впевнений в Господі тричі зрікся Його. Але завдяки любові Христа Петро розкаявся та навернувся. І ми бачимо, в решті решт, що саме він став першим Папою Римським. Саме завдяки своєму гріху та прощенню він зміг стати більш милосердним до своїх братів та недосконалих людей. Озирніться і ви побачите навколо людей, які не відповідають нашим ідеалам. Саме тому Церква зосереджує увагу на служителів більше старшого віку, які мають досвід життєвий та милосердя до інших.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.