Брат-капуцин, отець Матвій Стибурський в катехизі наводить приклади, коли трагедії в результаті закінчувалися перемогою та спасінням.
"Ми намагаємося знайти відповіді у Бога на численні запитання. Одне з них: Чому ж Бог допускає загибель дітей? Справав в тому, що Бог діє трохи не так, як діють люди. Бог діє набагато краще Свого творіння - Він єдиний спроможний зі зла створити добро. Але це не означає, що ми повинні творити зло бо всерівно буде все гаразд, зовсім ні", - розповідає брат-капуцин Матвій Стибурський.
- В старому завіті Книги Буття (3 глава) написано: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою.Між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту". Ось таке пророцтво про Діву Марію та її Сина Ісуса Христа, який був ужалений сатаною в п'яту, але поранив диявола в голову.
- Інколи нам хочеться втікти від Господа у світ і Він дозволяє, щоб це сталося. Є також сатана, який шукає можливості, щоб людину знищити. Вже зранені гонінням диявола ми повертаємося до Бога живого та просимо Його помочі, а Він у свою чергу розуміє та прощає нас. Отже, найбільше добро - це прощення Бога, який допускає щоб сатана трохи побив нас, щоб нас пробудити.
- До слова. У Святому Писанні ми бачимо яскравий приклад життя Йосифа. Він був улюбленим сином у батька, якому заздрили брати. Ви тільки уявіть - найближчі рідні люди вирішили вбити його, а потім була підступна жінка, в'язниця... біль несправедливості, сльози, відчай. В результаті він став головною людиною в Єгипті та отримав довіру від людей та Бога, врятував Ізраїльтян від голоду. Тобто ми бачимо, що зло по відношенню до Йосифа в кінцевому результаті перетворилося на добро.
- В іншому місці Біблії ми бачимо, як зло гріха перетворюється на добро. Апостол Петро - впевнений в Господі тричі зрікся Його. Але завдяки любові Христа Петро розкаявся та навернувся. І ми бачимо, в решті решт, що саме він став першим Папою Римським. Саме завдяки своєму гріху та прощенню він зміг стати більш милосердним до своїх братів та недосконалих людей. Озирніться і ви побачите навколо людей, які не відповідають нашим ідеалам. Саме тому Церква зосереджує увагу на служителів більше старшого віку, які мають досвід життєвий та милосердя до інших.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.