З сестрою Христиною Кароль продовжуємо досліджувати роман Віктора Гюго "Знедолені". В конкретній програмі зосередили увагу на постатях Жана Вальжана, Козетти та Жавера, а також на романтичній історії кохання Козетти й Маркуса.
Минулого разу ми говорили про назву роману - "Знедолені" та про убогих, які є улюбленцями Бога, улюбленцями Христа. Такі убогі не мають опори і в соціальному аспекті можуть вважатися дуже бідними. Гарним прикладом такої убогості є святий Франциск, який віддав усе, став убогим і водночас став надзвичайно багатим духовно. І саме тому ми будемо говорити про Жана Вальжана, такого убогого і водночас надзвичайно багатого внутрішньо.
Після втечі Жана Вальжана разом з Козеттою минуло кілька років. Козетта подорослішала, стала свідомою своєї краси і закохалась у бідного студента Маріуса. Кохання молодих людей розвивається на фоні революційних подій.
Жан Вальжан по-справжньому любить Козетту і мабуть вперше відчуває ревнощі, та незважаючи на це рятує Маріуса, який неодмінно мав загинути на барикадах. Порятунок життя Маріуса коштував Жану Вальжану неймовірних зусиль, він був змушений пройти через підземні клоаки Парижу несучи на плечах пораненого юнака. Помічником йому стане Тернадьє, який вважатиме, що Жан Вальжан убив Маріуса, щоб пограбувати.
Жавер, який завжди вважав, що все повинно бути згідно з законом, наприкінці відпускає Жана Вальжана - каторжника і злочинця. І сам, пізніше, закінчує життя самогубством.
Жавер відпустив Жана оскільки побачив велич і доброту, які перевищують всі його очікування, які не вкладаються в норми. Є щось більше ніж моральні норми, догми, і Жан Вальжан виходить поза них, його людяність виходить далеко поза них.
В кінці твору Жан Вальжан стає тим ким він насправді є - людиною, яка все своє життя віддає повністю. Він відчув себе любленим в якийсь один момент, і без винятку, для всіх і кожного, є добрим.
Сестра Христина Кароль
Червень 2001 року став для України часом великої надії та духовного іспиту. Яким запам’ятався візит папи Йоана Павла ІІ тим, хто готував його приїзд у Києві? Про «невидиму» працю, спротив пропаганди, особисту молитву Понтифіка на колінах та його пророчі слова про «загарбницькі орди», які сьогодні звучать як ніколи актуально, розповідає очевидець подій отець Віктор Маковський.
У шістнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак відкрив новий тематичний блок, присвячений системам контролю та страху. Упродовж наступних семи програм священник аналізуватиме механізми тоталітаризму, звертаючись до відомого твору Маргарет Етвуд «Оповідь служниці».
Священник УГКЦ о. Іван Держило говорить про Божі заповіді, пропонуючи сприймати Декалог не як суворі заборони, а як Божі обіцянки та вияв батьківської любові, що трансформують серце вірянина.
О.Роман Казьмєрчак разом із багатодітним батьком Володимиром Блажеєвим аналізують послання св. Йоана Павла II до сімей, підкреслюючи роль сім'ї як «домашньої церкви». Гість програми ділиться зворушливим особистим свідченням про подолання кризи, виховання чотирнадцяти дітей та силу молитви у часи важких випробувань.
У катехезі отець Віталій Храбатин продовжив аналіз книги Гілберта Кейта Честертона «Ортодоксія», зосередившись на темах матеріалізму, свободи та відповідальності людини. Священник пояснив, чому, за Честертоном, війни є наслідком людського вибору, а не Божої волі, та як втрата віри в Бога спонукає людину шукати інші об’єкти поклоніння.