З сестрою Христиною Кароль продовжуємо досліджувати роман Віктора Гюго "Знедолені". В конкретній програмі зосередили увагу на постатях Жана Вальжана, Козетти та Жавера, а також на романтичній історії кохання Козетти й Маркуса.
Минулого разу ми говорили про назву роману - "Знедолені" та про убогих, які є улюбленцями Бога, улюбленцями Христа. Такі убогі не мають опори і в соціальному аспекті можуть вважатися дуже бідними. Гарним прикладом такої убогості є святий Франциск, який віддав усе, став убогим і водночас став надзвичайно багатим духовно. І саме тому ми будемо говорити про Жана Вальжана, такого убогого і водночас надзвичайно багатого внутрішньо.
Після втечі Жана Вальжана разом з Козеттою минуло кілька років. Козетта подорослішала, стала свідомою своєї краси і закохалась у бідного студента Маріуса. Кохання молодих людей розвивається на фоні революційних подій.
Жан Вальжан по-справжньому любить Козетту і мабуть вперше відчуває ревнощі, та незважаючи на це рятує Маріуса, який неодмінно мав загинути на барикадах. Порятунок життя Маріуса коштував Жану Вальжану неймовірних зусиль, він був змушений пройти через підземні клоаки Парижу несучи на плечах пораненого юнака. Помічником йому стане Тернадьє, який вважатиме, що Жан Вальжан убив Маріуса, щоб пограбувати.
Жавер, який завжди вважав, що все повинно бути згідно з законом, наприкінці відпускає Жана Вальжана - каторжника і злочинця. І сам, пізніше, закінчує життя самогубством.
Жавер відпустив Жана оскільки побачив велич і доброту, які перевищують всі його очікування, які не вкладаються в норми. Є щось більше ніж моральні норми, догми, і Жан Вальжан виходить поза них, його людяність виходить далеко поза них.
В кінці твору Жан Вальжан стає тим ким він насправді є - людиною, яка все своє життя віддає повністю. Він відчув себе любленим в якийсь один момент, і без винятку, для всіх і кожного, є добрим.
Сестра Христина Кароль
"Церква заохочує нас входити в радість освячення у часі відпустів. Через наші діяння земля або буде благословенна, або проклята", - брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви у м. Києві. Він заохочує наново відкрити любов до Бога та добре пережити 2026 рік, присвячений Церквою святому Франциску Ассізькому, входячи на дорогу навернення. Священник ділиться настановами Папи Лева XIV з нагоди Ювілею.
300 років від канонізації та 100 років від проголошення Вчителем Церкви святого Йоана від Хреста. 800 років від дня народження для Неба святого Франциска Ассізького. "Обидва шалені з любові до Христа", - отець-босий кармеліт Рафал Мишковський, священник Санктуарію Матері Божої з Гори Кармель у м. Бердичеві, запрошує віднайти Бога в красі створіння, споглядаючи шляхи святих, які переживали захоплення сотвореним світом.
У циклі «Антропологія святої Едити Штайн» монах-кармеліт отець Віталій Козак говорить про Христа як повноту чоловічості — не солодку і безконфліктну, а напружену, правдиву й жертовну. Це розмова про чоловіка, який не тікає від болю, а входить у нього, бо саме там народжується зрілість.
Отець Валентин Матушевський аналізує Євангеліє від Йоана, розкриваючи постать Йоана Хрестителя як істинного свідка Світла.
Отець Міхал Бранкевич говорить про царське служіння та містичне тіло Христа.