Зустрічі із Біблійними жінками. Пропонуємо вашій увазі цикл катехиз від с.Марти Пшивари, провінційної настоятельки Місійного згромадження Служниць Святого Духа в Україні. На першій зустрічі с.Марта знайомить нас із Юдитою зі Старого Завіту, жінкою, яка у часі війни за царя Навуходоносора свою мудрість і силу черпала із перебування з Богом.
Книга Юдити зі Старого Завіту є книгою про Бога, який об'являється в житті народу. Книга має 16 розділів, перші 7 з яких описують війну, що ведуть війська ассирійців. До появи жінки книга описує страх, насильство, загрозу життю через війну. Коли з'являється Юдита, світ змінюється. У тодішній культурі чоловіки керували, будували, натомість жінка була символом слабкості і немочі, її міць визначалась чоловіком поряд. Юдита, будучи вдовою 40 місяців, показана як жінка, яка має силу, пов'язану з народом і черпає міць із перебування у молитві з Богом насамоті в тиші. Народ ізраїльський мав фальшивий образ Бога. У книзі можемо бачити, як вони диктують Богу, що Він має робити у війні. Вони готові йти у неволю, аби залишитися живими. Юдита називає це нестачею віри, зі сміливістю звертаючись до старших народу. Вона має правдиву Божу мудрість через слухання Бога на молитві. Юдита слухає і діє. Коли їй приходить світло від Бога, що робити, вона не думаючи йде і виконує волю Господа.
Юдита є зразком єврейської жінки і символом Ізраїля, який є улюблений Господом. Ця жінка постійно перебуває у молитві: коли іде до ворожого табору, коли знаходиться там та під час повернення додому з відтятою головою головнокомандуючого. Життя у тиші і молитві дає Юдиті Слово, яке Бог через неї скеровує до народу і провадить у розмові із воєначальником ворожого табору. Своїм послухом Богу вона перемагає."Як часто я запитую на молитві у Бога Його волі, що я маю зробити, куди піти і що чинити?", - пропонує задуматися нам на прикладі Юдити с.Марта.
Які настанови маємо втілити задля добрих плодів у новому році Господньому та що означає вшанування Пресвятого Серця? Про початок року 2026, присвяченого Римо-Католицькою Церквою Серцю Ісуса Христа в Україні поділився в ефірі єпископ помічник Києво-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький.
30 січня минає чотири роки від призначення отця Павла Вишковського настоятелем костелу Святого Миколая. За цей час парафія пройшла непростий, але плідний шлях, на якому чітко видно дію Бога. У розмові в програмі «Не випадково!» отець Павло ділиться тим, як Господь провадив його у служінні на благо спільноти, якою є його особиста молитва та що стало вирішальним у процесі передачі приміщення костелу парафії після понад тридцяти років боротьби - на користування упродовж наступних 50 років.
"Любов - це атмосфера, у якій ми були сотворені і до якої покликані. Зробімо все, щоб наша молитва стала справжньою зустріччю з Господом Богом", - о. Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м.Києві.
Про ознаки зустрічі з Христом розповідає священник-єзуїт, реколекціоніст, духівник спільнот багатодітних матерів в Україні, співзасновник та викладач школи духовного проводу "Єлеазар" (смт. Брюховичі), працівник єзуїтського психологічно-духовного центру "Простір надії" (м. Чернівці), отець Михайло Станчишин.
"Не дати дияволу знищити Божий образ в нас, - закликає о.Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині, - пам'ятати на кожен день, що у кожному нашому кроці є присутуній Господь, і ми маємо діяти та пройти увесь шлях з гідністю, навіть коли війна намагається усе стерти".