Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака. Ісаак породив Якова. Яків породив Юду та братів його. Юда породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес породив Есрома. Есром породив Арама. Арам породив Амінадава.
Амінадав породив Наассона. Наассон породив Салмона. Салмон породив Вооза від Рахави. Вооз породив Овида від Рути. Овид породив Єссея. Єссей породив царя Давида. А Давид породив Соломона від дружини Урія. Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію. Авія породив Асафа. Асаф породив Йосафата. Йосафат породив Йорама. Йорам породив Озію. Озія породив Йоатама. Йоатам породив Ахаза. Ахаз породив Єзекію. Єзекія породив Манасію. Манасія породив Амоса. Амос породив Йосію. Йосія породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення. А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл породив Зоровавеля. Зоровавель породив Авіюда. Авіюд породив Еліякима. Еліяким породив Азора. Азор породив Садока. Садок породив Ахима. Ахим породив Еліюда. Еліюд породив Елеазара. Елеазар породив Маттана. Маттан породив Якова. Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його Мати Марія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її. Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка: «Ось, діва матиме в лоні та народить сина, і дадуть Йому ім’я — Еммануїл», що означає: «З нами Бог».
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».