Сталося одного дня, що Ісус навчав, й сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галілейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти.
І ось люди принесли на ложі чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним. І, не знайшовши, як пронести його із-за натовпу, вони вилізли на дах та й крізь черепицю опустили його з ложем на середину перед Ісусом. І побачивши їхню віру, Він сказав: «Людино, прощаються тобі твої гріхи!» І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: «Хто Він такий, — Він, який говорить богохульство?! Хто може прощати гріхи, крім самого Бога?» Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: «Що ви думаєте у ваших серцях? Що легше: сказати “прощаються тобі твої гріхи” чи сказати “встань і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи”, — сказав паралізованому — «кажу тобі, встань, візьми ложе своє і йди до свого дому!» І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога. А всіх охопило здивування, і вони славили Бога та сповнились страхом, кажучи: «Неймовірне ми бачили сьогодні!»
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».