Завжди потрібно пам'ятати про виконання заповіді «Шануй батька свого і матір свою» - як для дітей, так і для батьків", - о. Роман Казьмерчак

У своєму листі до сімей святий Іван Павло ІІ згадує фрагмент з 13-го розділу Євангелія від Івана, де Ісус омиває ноги своїм учням. Дозвольте мені нагадати цей уривок:

"Перед святом, Ісус, знаючи, що настала година йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. Під час же вечері... Ісус, знавши те, що Отець віддав усе йому в руки, і що від Бога прийшов він і до Бога відходить, встає від вечері, здіймає одежу, бере рушника і підперезується. Потім налив він води до умивальниці та й почав обмивати ноги учням і витирати рушником, що ним був підперезаний. ...Коли ж пообмивав їхні ноги і одежу свою він надів, засів знову за стіл і промовив до них: "Чи знаєте ви, що я зробив вам? Ви мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо я є. А коли обмив ноги вам я, Господь і Учитель, то повинні і ви один одному ноги обмивати. Бо то я вам приклад дав, щоб і ви те чинили, як я вам учинив".

Святий Іван Павло ІІ нагадує нам ці слова, тому що в них криється джерело Божої любові. Ми чуємо, що Ісус «полюбив своїх учнів до кінця». І саме в цій любові Ісуса Папа бачить джерело любові батька і матері, яка є необхідною для доброго виховання дітей. Любов, яку вони отримують у Таїнстві подружжя, повинна бути основою їхніх стосунків з дітьми.

Іван Павло ІІ у своєму листі не лише показує, як має виглядати правильне виховання, але й допомагає зрозуміти, скільки помилок було і є у цій справі. Ці помилки починаються тоді, коли людина відкидає Бога і Його задум у своєму житті.
Колись, у Радянському Союзі, державна влада намагалася так улаштувати життя, щоб у батьків не було часу на виховання дітей. Батьки мали працювати цілий день, а діти - навчатися, щоб залишити виховання поза сім'єю. Вихованням мали займатися державні організації, і дітям було заборонено ходити до церкви, щоб і Церква не могла їх виховувати. Наслідки цього ми відчуваємо досі, наприклад, у вигляді війни Росії проти України.

На перший погляд, радянські часи минули. Але сьогодні деякі батьки також цілий день працюють, думаючи, що не мають часу для виховання. Дітям дають їжу, одяг, житло - і телефон. Дитина проводить цілий день у телефоні, не маючи часу сприймати батьківське виховання.

Зараз, використовуючи інтернет, школу та інші засоби, держава та певні ідеології, наприклад, гендерна, формують мислення і поведінку дітей, не зважаючи на переконання батьків. Деякі батьки, на жаль, нехтують вихованням, думаючи, що за них це зробить держава чи школа. Інші навіть не хрестять своїх дітей і не водять їх до церкви, кажучи, що «як виросте, сама вибере». Це так, ніби батьки сказали: «Доки вона не доросла, будемо годувати її тільки так, щоб не померла з голоду, а як виросте - нехай сама вибирає, чи хоче чогось кращого».

На ці помилки Іван Павло ІІ дає чітку відповідь: безпосередніми вихователями для своїх дітей завжди залишаються батьки. Вони мають першочергове і основне право на виховання, тому що вони є батьками. Якщо це завдання вони ділять з іншими інституціями, такими як Церква чи держава, то це має відбуватися згідно з принципом субсидіарності. Цей принцип говорить, що обов'язки має виконувати спочатку той, хто може їх виконати на найнижчому рівні. Вищі рівні - суспільство, держава - можуть втручатися лише тоді, коли нижчий рівень, тобто батьки, не можуть дати собі ради.

Коли батьки не в змозі задовольнити всі освітні чи суспільні потреби дитини, вони можуть звернутися до школи, держави чи Церкви за допомогою. Але ці установи мають діяти на прохання і під «замовлення» батьків, згідно з їхнім світоглядом, ієрархією цінностей та моральними принципами.

Іван Павло ІІ навчає, що цей виховний процес веде до самовиховання, коли молода людина починає формувати себе сама. На цьому етапі вона зустрічає вчителів та однокласників, які можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. І тут може з’явитися критичне ставлення до батьків. Але навіть попри це, корінням усього виховного процесу завжди залишається те виховання, яке дитина отримала від батьків.

І, звісно, завжди потрібно пам'ятати про обов'язкове виконання заповіді «Шануй батька свого і матір свою» - як для дітей, так і для батьків.

Настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії в с. Писарівка, Хмельницької облласті - отець Роман Казьмерчак.