Завдяки смерті та Воскресінню Ісуса Христа ми можемо черпати Боже милосердя. Співаючи "Христос Воскрес із мертвих" ми проголошуємо підняття людини зі смерті. Що ж змінює в особі
Воскресіння Христове? В Євангелії ми читаємо, що учні були розчарованими та страшилися від
розп'яття Спасителя. Основним же даром жертви Ісуса Христа є утвердження нас у вірі. Саме через лагідність Божого милосердя ми стаємо учнями Христовими.
Крокуючи за Христом, через обставини життя ми можемо зупинитися. Учні також зупинялися коли прийшли
страждання, вони зрадили та відреклися Христа. Як каже Іван: "Апостоли були закритими через
страх перед юдеями".
В час випробувань ми можемо переживати сумніви та зневіру ... саме сюди приходить Христос. Він бачить та досвідчує нашу
жорстокість,
слабкість та зневіру. Насправді, такі наші
принципи - це зконструйований нами ж хрест. Вони (ці принципи) приносять біль Господу. Але Він однаково приходить до людини, яка відкидає його, ще боїться та залишається сама.
Господь дарує нам своє
милосердя не лише помноженням хлібів, але й смертю на хресті. Тому
призначення Ісуса - закликати нас до місії та до користання Божих благ, щоб ділитися з іншими. Саме проходячи через страх у нашому серці народжується утвердження у вірі.
Саме дотик Христа робить із Хоми невіруючого - віруючого. Христовий дотик до нас призводить до перемін для того, щоб і ми стали апостолами милосердя. Ми знаємо, що він розуміє за якими дверима ми знаходимося. Він знає всі перешкоди через котрі ми проходимо та маємо пройти.
Падіння людини - це немов довга історія туги за небом. Так людина відкриває та згадує, що вона втратила. А внизу ми можемо переосмислити своє перебування з Богом, свої болі, які зцілити може тільки Він і таким чином отримаємо Його підтримку.
Випробування - це нагода нашому народові стати рішучими у вірі та розвинути стійкість у Бозі. Щоб досвідчити милосердя рекомендую самим проявити його. Можна відвідати тих, хто втратив близьку людину та переживає
сильний біль. Не обов'язково, щось говорити в цьому випадку, а можна навіть підтримати ділом чи обіймами.
Найнебезпечніше місце для людини - це ліжко. Оскільки духовна людина не взмозі сама себе перемінити, то як же вона може змінювати когось? Тільки в смиренні ставши перед Господом ми можемо дозволити Христу її змінювати. Хтось колись сказав: "Не нарікай на темряву - запали свічку!". Тому не сходьмо до ліжка смертельного, що є нарікання, а самі вставаймо до добрих справ. Труднощі - це нагода побачити дію Бога тож зберігаймо терпеливість, як це робили багато Святих. Вони активно чекали відповіді від Бога та не стояли на місці, а діяли.
Настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, місто Вінниця, отець Григорій Рогацький.
Слухати інші програми