У програмі Люди Справи доброволець батальйону Карпатська Січ - Мануель Маркес та вікарій Парафії Успіння Пресв'ятої Діви Марії, отець Педро Зафна.
Мануель Маркес народився в місті
Уельва, що на півдні Іспанії де займався фарбуванням будинків. У вільний час захоплювався подорожами та туризмом. Але у свої 25 років він покидає рідний дім, щоб стати пліч о пліч з численними добровольцями на захист України. В цьому інтерв'ю ви почуєте історію життя Мануеля Маркеса та висновки до яких він дійшов після участі в бойових діях проти російських окупантів.
Про Україну я дізнався від подруги. Вона розповідала, що це красива країна і тут варто побувати. Сюди ж приїхав захищати свободу та незалежність України, - розповідає боєць Українського Добровольчого батальйону
Карпатська Січ, Мануель Маркес.
Для нас нас, Іспанців, є честь бути тут. Ми шануємо подвиг Українців, які мужньо виборюють нашу спільну незалежність. Якщо Українці не захистять свою землю то російський шовінізм та комунізм може поширитися по всьому світу.
Я не мав бойового досвіду. Про повномасштабне вторгнення росії в Україну дізнався із телебачення та відразу ж прийняв рішення поїхати в Польщу перевозити гуманітарну допомогу. Тоді я щодня перетинав кордон України з гуманітарним та медичним вантажем.
Надзвичайно тяжко було бачити, як матері з дітьми прощаються на кордоні зі своїми чоловіками, як розділяються сім'ї. Моїм найбільшим враженням був страх від побаченого тут, адже російські окупанти вбивали багато простих людей. Закінчивши волонтерську діяльність я повернувся додому де прийняв рішення їхати в якості добровольця на війну. Це був внутрішній заклик прийти на допомогу.
Зауважу, що більшість Іспанців бачили наслідки війни в Україні по телебаченню та від початку намагаються допомагати медикаментами, речами, прихистком для біженців тощо.
Коли їхав в Україну волонтером, то мої родичі, знайомі переймалися за мене бо це було небезпечно. А коли прийняв рішення йти в Українське військо то незабутнім для мене й досі є образ батька з яким прощався перед тим, як вирушити в дорогу. Ще в Польщі я познайомився з людьми, які мені допомогли потрапити в Україну.
В Україні мені запропонували вступити до Збройних Сил України, або
Інтернаціональний Легіон. Іспанці, які служать в лавах ЗСУ порадили Добровольчий батальйон Карпатська Січ. Більшість моїх земляків, які воюють за Україну, не розуміли мене бо я приїхав на війну без бойового досвіду. Я був цивільною людиною і на мене дивилися з подивом.
Українці до мене ставилися добре. Більшість були щиро вражені та емоційно реагували дізнавшись, що я з Іспанії. А дехто щиро запитував: "Що ти тут робиш?" Адаптація до Українського прохолодного клімату була важкою, але потім звик. Багато добровольців повернулися у свої країни через гіпотермію
Перший бій відбувся на Донбасі. Ми постійно переміщувалися виконуючи бойові завдання. На той час я мав базову підготовку, як вести себе зі зброєю і тактичні навички. А коли в бою загинув полковник мною було прийнято рішення повернутися додому. Було дуже страшно.
Протягом цього часу в моїй свідомості відбулася глибока переоцінка цінностей та важливості життя. Зрозумів, що життя - це дорогоцінний дар від Бога.
На війні я молився так багато, як не молився ніколи. Було дуже тяжко, але там я усвідомив, що життя не належить нам, а кожна людина - це мандрівник на Землі.
Дякую Богу, що сьогодні можу повернутися додому де поділюся з іншими пережитим досвідом. Я завжди буду нести в серці добрих людей, з якими познайомився в Україні.
Доброволець батальйону Карпатська Січ, ЗСУ, - Мануель Маркес.
Переклад розмови - вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, отець Педро Зафна.
Ведучий програми Люди Справи - Олександр Скрипченко
Слухати програми Люди Справи на Радіо Марія зараз