"15 років тому мені казали, що для Радіо Марія немає шансів в Україні", - отець Павло Вишковський

Я народився у Вінницькій області, поблизу містечка Бар, у селі Адамівка. Родина була глибоко віруючою. Мати співала в парафіяльному хорі, а батько був дорослим міністрантом - так вони й познайомилися при служінні Богові. У ті радянські часи йти до костелу було небезпечно, але віра була в центрі нашого життя. Батьки пішки понад годину ходили до храму, несучи мене малого на руках. 

У тому храмі під час однієї Служби і відчув голос Бога. Я був хлопчиком, але це покликання було сильним і ясним: «Дай людям Бога». Це було на Поділлі - парафія Святої Анни, місто Бар. Тоді там служив священник, а згодом єпископ Броніслав Бернацький. Його служіння було справжньою місією: він обслуговував 32 місцевості, щоби принести людям Христа. Чи були сумніви? Так, але не у самому покликанні, а в тому, куди йти. На той час в Україні ще не було жодної духовної семінарії - лише в 1994 році з'явилася перша. А я зробив свій вибір уже в 1991-му. Святий приклад я бачив у єпископі Броніславі: завжди в сутані, з розарієм і бревіарієм у руках, серед людей. Але поруч були й інші постаті, що вплинули на мене. Зокрема, єпископ Станіслав Бадевський - майбутній ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, який ще тоді носив чорну сутану, приховуючи приналежність до Ордену Капуцинів.

Особливо мене вразили Місіонери Облати Непорочної Діви Марії, які служили у Бару. Їхній великий хрест, відкритий, гордий - це було протиставленням тим приниженням, які ми переживали в школі, коли нас змушували зривати хрестики з шиї. Але Божий голос лунав і через людей. Один із тих, хто глибоко вплинув на мене, - отець Стефан Сошка. Він був таємним представником польського єпископату в Україні до 1991 року. Ми разом їздили по селах, я був міністрантом, і одного разу запитав: «Отче, яким священником я маю бути?» І він відповів: «Я бачу в тобі місіонера. Ти не на місці сидиш — ти їдеш, говориш, несеш Христа». Інший важливий голос - це сестра Єва Дур, урсулянка, яка підтвердила моє чернече покликання. З таким внутрішнім світлом я вступив у 1991 році до постуляту Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії в Гнівані, ще навчаючись в 11 класі.

Сьогодні я є настоятелем костелу Святого Миколая в Києві. Але перш за все я - священник і місіонер. І коли бачу, як люди моляться за священників, як чекають на них у віддалених парафіях, то знову чую той голос дитинства: «Дай їм Бога». Церква після Французької революції, про яку розповідав отець Кшиштоф Бородя, так подібна до України 1990-х. Але саме в пустелі зароджуються пророки. Саме з руїни Бог підносить Церкву, коли хтось каже Йому: «Так, я йду». 

Засновник Радіо Марія в Українї, настоятель парафії святого Миколая в Києві - отець Павло Вишковський

Слухати інші програми:

• Жити щохвилини в Божій благодаті 
• Храм руйнується, потребує ремонту
• Влада не повернула костел Церкві
• Святість - найбільша наша мета
• Камінь з гроту Гаргано в Києві