17 автівок для ЗСУ. Повернулася зі Шрі-Ланки, щоб допомагати Українській Армії

Волонтерською діяльністю займаюся з 2014 року. Тоді час від часу я практикувала та викладала практики для військових. 24 лютого я була на Шрі Ланці де планувала залишатися надовго, бо мріяла подорожувати та працювати онлайн. Але коли російські окупанти вдерлися знову в мою країну - я почала діяти. Це було схоже на непроханого гостя, який нахабно зайшов у твій дім у брудному взутті та вештається по кімнатах. У той момент я розуміла, що ліпше не залишатися в фазі заперечення, - розповідає Євгенія Картушова.



Cпільно з іншими волонтерами нам вдалося зібрати кошти благодійників та доставити військовослужбовцям 17 автівок. Моя знайома волонтерка (Громадська організація "Промінь ІФ") попросила допомогти з пошуком машини для ЗСУ. Я погодилася, хоч і не мала досвіду. Протягом двох днів ми зібрали гроші. Також відгукнулася людина з Польщі, яка придбала перший необхідний автомобіль. Ця автівка досі служить на фронті.


Сьогодні багато людей досі перебувають в стані заперечення. Це схоже на дітей, які закривають очі коли з'являється небезпека. Заперечення може бути кращим станом для збереження життя коли, наприклад, поруч стоїть ворог, якого краще не провокувати. Інша річ, коли ви знаходитеся в тилу, в УМОВНІЙ безпеці, але уникаєте визнання реальності. В такому випадку від страху реальності найкраще допомагає корисна робота, хобі та підтримка інших.


Ви тільки уявіть, сьогодні за моє та твоє життя, б'ється ціла армія професійних військових! Сьогодні кожна людина може своєю діяльністю допомогти нашим оборонцям. Друзі, нам не потрібно робити багато - потрібно робити систематично відчуваючи цінність внеску. 


Щоб не розчаровуватися не варто очікувати. Щодня, коли прокидаєтесь, робіть побутові звичайні речі, а увагу зосередьте не на очікуванні завершення війни, а на тому, що робите тут і зараз.  

Про майбутнє мріяти потрібно, але варто жити сьогодні, виконуючи системно маленькі та буденні корисні справи і звісно ж, залучатися до нашої спільної допомоги (плетіння сіток, пожертви на армію, волонтерство та ін)


Мене найбільше надихають наші військовослужбовці. Багато хто з них навчається новій військовій професії та йде на фронт. Дехто з них потрапляє в настільки критичні ситуації, що звичайній людині важко уявити подібне. Вони роблять свою роботу, а далі продовжують жити звичайним життям.


Я думаю, що нам варто навчитися заспокоюватися. Нам потрібно буде навчитися жити в нових умовах та прийняти рідних, які повернуться з війни іншими. Та й нам потрібно буде стати іншими, щоб зрозуміти їх.


Щоб навчитися вести себе в умовах війни та зрозуміти інших рекомендую онлайн проект "Дужа Україна". На сайті, Інстаграмі та Фейсбук сторінці проекту кожен бажаючий може отримати багато корисної інформації, зокрема зрозуміти, як вести себе з людьми, які повертаються з війни чи окупації. Також ви можете взяти участь в онлайн зустрічах з фахівцями, які допомагають усвідомити зміни та навчають людей спілкуватися один з одним. Нам потрібно навчитися приймати біль свого народу. Вчитися потрібно вже зараз.


Відчуття провини - одне із самих їдких та непотрібних, адже не приносить ніякої користі. Ті, хто звинувачують себе, що занадто мало роблять для своєї країни мають пам'ятати - в такому стані ви точно не зможете допомогти іншим. Наша з вами відповідальність - подбати про себе впершу чергу, якщо ви в безпеці то маєте попіклуватися про своє самопочуття та позитивний настрій.


Щирість, чіткість, правдивість, турбота - якості військовослужбовців, якими я захоплююсь. Вони чітко знають що для них є правда, а що ні. Вони щиро вірять в державу чітко знають хто вони. І нам варто цьому повчитися. Приклад такої чіткості мають, наприклад, поляки, які обрали свої пріоритети і як держава досягли багато чого. В такому випадку люди знають куди йдуть та не розсіюються на дрібні непорозуміння

Допомогти ЗСУ можна через сайт благодійного фонду "Тихо".