Шість головних істин віри: що ми забули, і чому це важливо

Чому сьогодні варто знову говорити про шість головних істин віри? Це питання з’явилося в мене зовсім не випадково. Нещодавно я натрапив на цю тему в одному зі старих планів катехизи. Формулювання здалося знайомим і водночас несподіваним, адже давно я не зустрічав його в сучасних програмах. Я перечитав, поміркував, спробував перекласти ці істини на зрозумілу сучасну мову, і навіть обговорив їх зі старшокласниками. Результат мене приємно здивував.

На перший погляд тема може видатися застарілою, немодною. Але чи справді ці істини втратили актуальність? Насправді питання не в самих істинах, а у формулюваннях. Для когось вони звучать дивно, для когось — неприйнятно, а для інших узагалі незрозуміло. І саме це робить тему цікавою.

Багатьом ці формули будуть знайомі — особливо тим, хто готувався до сповіді чи першого Причастя у 1990-х роках. Я добре пам’ятаю маленькі катехитичні книжечки, часто передруковані на друкарських машинках. Там усе було чітко структуровано: короткі формулювання, які потрібно було знати напам’ять. Сім головних гріхів, сім діл милосердя для душі й тіла, і серед усього цього — шість головних істин віри.

Сьогодні в катехитичних планах я майже не зустрічаю цієї теми в такому вигляді. Ми більше зосереджуємося на молитві, на заповідях, на біблійному підході. І все ж ці стислі формули колись допомагали структурувати віру, і, здається, саме тут ми щось важливе загубили.

Отож, що ж це за шість істин?

У катехитичних класах вони часто висіли на стіні й звучали так:

1. Ми віримо, що є Бог — Творець, який усе створив і всім керує.

2. Бог є єдиний у трьох Особах: Отець, Син і Святий Дух.

3. Бог є справедливий Суддя: за добро винагороджує, за зло карає.

4. Син Божий став людиною і помер на хресті для нашого спасіння.

5. Людська душа є безсмертною.

6. Божа благодать є необхідною для спасіння.

Можливо, сьогодні я дещо інакше розташував би ці пункти або зробив інші акценти, але самі істини залишаються фундаментальними. Деякі з них одразу викликають внутрішній спротив. Особливо третя: «Бог — справедливий Суддя, за добро винагороджує, за зло карає». Я вже чую заперечення: «Як це так? Бог же є любов’ю!» І справді, Бог є любов’ю. Але це не суперечить Його справедливості — навпаки, потребує глибшого осмислення.

Головний редактор журналу "Слово між нами", вікарій парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (м. Хмельницький), отець Микола Бєлічев.