Багато хто з нас переосмислив своє життя. Про взаємну підтримку між людьми під час бомбардування Чернігова розповідає отець Петро Врублевський.

"Під час бомбардувань наш монастир став бомбосховищем для людей, серед яких був також і православний священник. Як не дивно, але людина звикає навіть до обстрілів. Найважчими для мене та багатьох інших були перші декілька днів, - розповідає отець Петро Врублевський.

Перебуваючи в оточенні та під бомбардуваннями ми багато молилися за ворогів та про мир. З великим трепетом говорив проповіді на тему прощення. Після звірств окупантів в Бучі та Ірпені говорити про прощення стало важко.

Багато з нас переоцінили своє життя та зрозуміли, що матеріальне не головне. Одна сім'я втратила будинок через влучання бомби, але задоволені що живі. 

Кожна смерть є великою трагедією, особливо коли це смерть дітей. Багато з них будуть рости сильно травмованими війною. Але потрібно не забувати, що до війни в Україні відбувалося добровільне вбивство дітей методом абортів.

Війна закінчиться, але я маю надію, що багато з нас переможе в першу чергу себе.  Нам потрібно переосмислити своє життя.