Піст, часто асоціюється з їжею і мені згадується одна цитата: "Не жити, щоб їсти, а їсти щоб жити". Сьогодні, сформувався цілий культ їжі тому, нам не рекомендовано впадати в крайнощі, щоб страви не стали метою існування. Тому, час Великого посту - це можливість оговтатися від гонитви та збалансувати своє життя. Проте, варто пам'ятати про людей, які не мають заробітку та недоїдають, мова йде, зокрема, про прифронтові райони України. Саме Великий піст спонукає християн задуматися про допомогу нужденним.
Переживаючи голод можу краще зрозуміти людей в потребі. В монастирі існує традиція, коли монахи утримуються декілька днів від їжі, а заощадженні гроші жертвують нужденним, купують їм продукти.
Думати про гріхи. Спостереження внутрішнього світу в роздумах про власну провину допомагає пізнати правду про себе. Так ми починаємо бачити свої гріхи, хиби, а це призводить до праці над собою. В цих роздумах з'являється тверезість та розуміння слабкості інших людей - це теж є частиноюю посту та початком до навернення.
Церква закликає зберігати здоровий глузд під час посту. Наприклад, в монастирях, на піст потрібно отримати дозвіл настоятеля. Тут важливий послух, адже легше подолати фізичний опір тіла чим духовний. Тут можна дотримуватися такого рішення: бути слухняним священнику, настоятелю, чоловіку\дружині, батькам, тощо
Брат-францисканець Микола Орач. Парафія Преображення Господнього м. Бориспіль.
Слухати інші програми