Ієромонах Студійського уставу монастиря Антонія Печерського УГКЦ отець Ілля Мамчак у денній катехизі відповідає на питання: "Чому Бог начебто відтерміновує відповідь на наше прохання"? Через призму молитви Христа в Гетсиманському саду.
"Те, що Господь не підтримує обов'язково прийде до руїни. Зло - це як гангрена, якщо її не зупинити то вона знищить людину. Але в кінцевому результаті Господь приведе все до здорового Божого порядку. Тут відкривається ще одна сторона - ми дуже мало звертаємо увагу на гріх, який є найбільшим злом в людському суспільстві. Гріх руйнує стосунки не тільки з Господом, а й стосунки один між одним. Коли є недостатня боротьба з гріхом то він накопичується та переходить в агресію", - розповідає отець Ілля Мамчак.
- Чому Бог не відповідає на молитву? Коли ми перечитаємо Євангеліє то там завжди знайдемо відповіді на питання які нас турбують. У житті кожної людини є воля наша, людська, а також є воля Божа. Ми міркуємо що наші прагнення є добрими і обов'язково мають бути підтримані Господом. Тоді ми наче примушуємо Господа підтримати нас і виконати бажання. Але все повинно бути навпаки - саме ми в повинні все підпорядкувати волі Божій. Навіть Христос говорив, що прийшов Виконати не Свою волю, а волю Отця, який Його послав. І так як Христос підпорядкувався волі отця, то й ми коли підпорядковуємо себе волі Божій зустрінемо перешкоди. Нам доведеться перебувати в боротьбі. Це пов'язано з налаштуванням порядку в нашій душі, - говорить отець Ілля Мамчак.
- Навіть дитина розвивається не з власного бажання, а за законами природи. Господь каже в Євангелії від Луки: "Намагайтеся увійти тісними ворітьми". Щоб людина отримала благодать Божу - вона має докласти зусиль в роботі над собою.
Дехто каже, що молився, просив і не отримав нічого, тому й залишив молитву. Справа в тому, що ми не знаємо чи буде в результаті це нам на добро.
В Гетсиманії Христос молився до Отця словами: "Отче мій, якщо можливо, нехай мине мене ця чаша. Однак не як я бажаю, лише - як Ти". (Мт 26:39)
Справа в тому, що нам Господь не обіцяє на Землі безтурботного життя. А великі дари Божі даються через великі терпіння. Кожен із учнів Христа проходив через великі страждання ради пізнання Христа. А Павло казав, що готовий не тільки терпіти але й віддати життя за Христа.
Господь інколи відтягує відповіді на прохання, щоб ми почали більше молитися, щоб наша душа більше спілкувалася з Господом. Адже молячись про дари ми часто забуваємо про подателя дарів, що стають важливішими за Господа.
Зло відступає тільки тоді, коли проти нього триває молитва. Якщо ми молимося своєму тяжкому стану всупереч то прийде світло в душі.
"Люди звинувачували Людовика за те, що він був занадто побожним королем", - про святість короля Франції, яка не є випадковою, а формувалася протягом життя виголошує у катехизі о.Віктор Дешук, вікарій парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у м.Києві.
Кустош Національного Санктуарію Матері Божої з гори Кармель, що в Бердичеві, монах-кармеліт Віталій Козак продовжує цикл програм “Антропологія святої Едити Штайн”. У цій катехезі священник говорить про спільноту віри, тобто Церкву. У загальному контексті цієї науки отець Віталій розглядає Її як родину Божих дітей.
У продовження циклу катехиз про зцілення у Дарах Святого Духа сьогодні торкнемося таких емоційних наслідків війни, як скорбота та відчуття провини. Отець Юрій Зелінський, брат-капуцин, душпастир парафії Св.Йосифа у м.Дніпро запрошує нас бути ласкавими до себе, шукати та приймати підтримку, коли вона нам потрібна, а також проживати емоції та уміти розпізнавати хибну провину.
Як виглядало би твоє життя без страху? Що є для тебе противагою йому? Про те, як навчитись проганяти страх та жити у досконалій любові - у катехизі від о.Романа Братковського, священника Донецького екзархату та лідера Харизматичної спільноти "Галілея".
Отець Міхал Бранкевич говорить про Святого Духа в контексті Його спільної місії з Ісусом Христом.