Ієромонах Студійського уставу монастиря Антонія Печерського УГКЦ отець Ілля Мамчак у денній катехизі відповідає на питання: "Чому Бог начебто відтерміновує відповідь на наше прохання"? Через призму молитви Христа в Гетсиманському саду.
"Те, що Господь не підтримує обов'язково прийде до руїни. Зло - це як гангрена, якщо її не зупинити то вона знищить людину. Але в кінцевому результаті Господь приведе все до здорового Божого порядку. Тут відкривається ще одна сторона - ми дуже мало звертаємо увагу на гріх, який є найбільшим злом в людському суспільстві. Гріх руйнує стосунки не тільки з Господом, а й стосунки один між одним. Коли є недостатня боротьба з гріхом то він накопичується та переходить в агресію", - розповідає отець Ілля Мамчак.
- Чому Бог не відповідає на молитву? Коли ми перечитаємо Євангеліє то там завжди знайдемо відповіді на питання які нас турбують. У житті кожної людини є воля наша, людська, а також є воля Божа. Ми міркуємо що наші прагнення є добрими і обов'язково мають бути підтримані Господом. Тоді ми наче примушуємо Господа підтримати нас і виконати бажання. Але все повинно бути навпаки - саме ми в повинні все підпорядкувати волі Божій. Навіть Христос говорив, що прийшов Виконати не Свою волю, а волю Отця, який Його послав. І так як Христос підпорядкувався волі отця, то й ми коли підпорядковуємо себе волі Божій зустрінемо перешкоди. Нам доведеться перебувати в боротьбі. Це пов'язано з налаштуванням порядку в нашій душі, - говорить отець Ілля Мамчак.
- Навіть дитина розвивається не з власного бажання, а за законами природи. Господь каже в Євангелії від Луки: "Намагайтеся увійти тісними ворітьми". Щоб людина отримала благодать Божу - вона має докласти зусиль в роботі над собою.
Дехто каже, що молився, просив і не отримав нічого, тому й залишив молитву. Справа в тому, що ми не знаємо чи буде в результаті це нам на добро.
В Гетсиманії Христос молився до Отця словами: "Отче мій, якщо можливо, нехай мине мене ця чаша. Однак не як я бажаю, лише - як Ти". (Мт 26:39)
Справа в тому, що нам Господь не обіцяє на Землі безтурботного життя. А великі дари Божі даються через великі терпіння. Кожен із учнів Христа проходив через великі страждання ради пізнання Христа. А Павло казав, що готовий не тільки терпіти але й віддати життя за Христа.
Господь інколи відтягує відповіді на прохання, щоб ми почали більше молитися, щоб наша душа більше спілкувалася з Господом. Адже молячись про дари ми часто забуваємо про подателя дарів, що стають важливішими за Господа.
Зло відступає тільки тоді, коли проти нього триває молитва. Якщо ми молимося своєму тяжкому стану всупереч то прийде світло в душі.
Слово "чудо" доволі популярне. Але що воно означає для християн і для чого нам потрібні чудеса? Чи зріла віра може бути пов'язана з чудесами? На ці та інші питання відповідає в катехизі о. Андрій Пальчик, настоятель громади Матері Божої Чудотворного медальйона, м. Мерефа Харківської області.
Це підсумкова катехиза отця Віталія Козака із циклу "Молитва - історія дружби". Цикл передбачав ділення досвідом духовності, зокрема молитви святої Терези з Авіли. У цій серії священник робить синтез понад двадцяти програм. Катехит ще раз пригадує слухачам слова Терези: "Ставте Ісуса перед собою, розмовляйте з Ним як з другом. Бог говорить в тиші".
Брат-капуцин Олександр Могильний у катехизі розповідає, як, наближаючись до пасхальних свят, можна пережити зустріч з Богом, зустріч, яка змінить життя людини.
Отець Андрй Безкорованйний, префект Вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові-Брюховичах, розповідає про гріх та навернення до Бога на основі притчі про блудного сина.
Катехизу виголошує отець Павло Бичинський, духівник спільноти "Легіон Марії", яка діє при парафії святого Олександра. Тема програми стосується культу Богородиці. Орієнтиром для програми є книга авторства святого Альфонса Марії де Лігугорі "Приготування до посвяти себе Непорочній Діві Марії". Думку про посередництво Богородиці між людиною і Богом автор програми підсилює цитатою зі Святого Письма.