"Життя Франциска є символом духовного оновлення через покаяння та смирення", - брат Віктор Дешук

Франциск був реформатором, але не революціонером. Він не руйнував - він відновлював. Його мета полягала не лише у відродженні Церкви, а, передусім, у власному духовному оновленні. Він прагнув змінити не інших, а самого себе, свій підхід до віри, молитви, служіння і до самої Церкви. Саме з цього почалася його внутрішня реформа, що згодом стала натхненням для тисяч.

Святий Франциск народився у 1182 році. Його світ був зовсім іншим, ніж наш - не глобальним, не пов’язаним швидкими комунікаціями. Усі знання про світ тоді обмежувалися  Європою, Північною Африкою та Близьким Сходом. Франція була вдвічі меншою, частина Іспанії перебувала під владою арабів, а християнський Захід протистояв мусульманському Сходу у хрестових походах.

Це був час великих імперій - Священної Римської, Італійської, церковної держави. Суспільство мало чітку ієрархію: шляхта й лицарі відповідали за безпеку, селяни та міщани - за працю, а духовенство - за молитву і порядок. Єпископи мали не лише духовну, а й політичну владу, судили, керували землями.

Місто Ассізі, де народився Франциск, тоді належало імператору Фрідріху Барбароссі. Над ним височів замок Рока Маджоре - символ влади, що нагадував людям про тих, хто керує з висоти. Неподалік, у Перуджі, панував вплив Папи Римського. Між цими двома містами тривала запекла ворожнеча, у яку був втягнутий і юний Франциск.

Брат-францисканець Віктор Дешук.