Того часу проходив Ісус містами й селами, і навчав, прямуючи в Єрусалим. Сказав Йому хтось: «Господи, чи мало є тих, які спасаються?» Він відповів їм: «Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе. Коли ж встане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й почнете стукати у двері, кажучи: “Господи, відчини нам!” А Він у відповідь скаже вам: “Я не знаю вас, звідки ви є!”
Сталося тими днями, що Ісус вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав cвоїх учнів і вибрав з них Дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова і Йоана, Филипа й Вартоломея, Матея і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Звертаючись до документа 2002 р. Святого Йоана Павла II про Розарій, отець Микола Бєлічев, душпастир РКЦ парафії Пресвятого Серця Марії у м.Хмельницькому, пропонує нам звернути увагу на деякі моменти для доброї практики молитви.
Маємо змогу відкрити глибокий зміст місії, до якої закликає Ісус Христос, - нести світові мир, надію та силу Божого слова. Катехеза розповідає про послання 72 учнів і про те, як справжня місія народжується з убогості, довіри й простоти. Через приклад отця Гжегожа Вавжиняка побачимо, що служіння Богові можливе всюди - від Африки до України - коли серце відкрите для Божої благодаті.
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. І ось була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.