"Війна та мир" - денна катехиза з братом капуцином Олександром Могильним.
"Військові розповідають, що їм легше на передовій аніж у тилу. Бо на фронті видно реальний стан речей, а в тилу постійна карусель сумнівних думок. Ми живемо в темну пору та потребуємо світла, яке розбиває сумніви, дає впевненість".
"Святкуючи Великодні свята в стані війни ми переживаємо різні почуття. Я окреслив би наш стан як, "війна та мир", - розповідає брат-капуцин Олександр Могильний.
Слово "війна" звичне для нашого вуха, адже тільки в ХХ столітті наш народ пережив дві жахливі війни. Але 24 лютого більшість із нас зрозуміли, що не готові до війни, хоч нас і сповіщали про підготовку росіянами військової агресії.
Як мені жити в таких умовах? Кожен із нас сьогодні переживає біль від нанесеної рани, а постійна напруга дестабілізує. Справа в тому, що війна завжди є наслідком гріха. І проаналізувавши ми побачимо, що навчилися жити з гріхом, а наслідком такого способу життя якраз і є війна. Зло схоже на млин, який перемелює всіх не дивлячись на стать та вік. У такий спосіб князь цього світу хоче переконати людство, що все на Землі належить йому.
Війна схожа на екзорцизм, адже тут диявол проявляється у всьому своєму жахітті. Проте, йому більше нічим нас налякати - він уже програв. Ще тоді, у Велику П'ятницю, тільки дві особи знали правду - Бог та диявол. Бог знав, що це Його перемога, а диявол знав, що це його поразка.
Ми маємо прожити цю війну. Наша зброя - це обов'язки та щоденні молитви.
Ще одна війна точиться всередині нас. Коли ми постійно стежимо за новинами та нарікаємо, живемо в осуді наповнюючи своє серце інформацією.
З однієї сторони потрібно стежити, щоб війна не знищила мене емоційно, а з іншої не відмежовуватися від реальності. Завдання - наблизити перемогу та виграти. Для віруючих сьогодні час діяти.
Будьте обережні з таким почуттям, як агресія - вона може вбивати все живе.
Людину лякає невидиме, невідоме. Погодьтеся, ми звикли жити вдень - розуміємо куди йдемо бо бачимо дорогу. Сьогодні ж ми живемо в темну пору. В такій ситуації загострюються почуття, уява, слух, нюх, зір. Нас починає лякати все, що відбувається навколо, ми уявляємо жахливого монстра в нічному колиханні віття дерев.
Жахлива реальність капітулює перед Літургією Світла, що наближає нас до моменту коли Ангел сказав жінкам: "Чому ви шукаєте живого серед мертвих"? І я запитаю вас: "Чому ми бачимо Україну серед мертвих, коли вона жива"!? Мати Батьківщину - це дар Бога і Він бажає, щоб тут було життя. Цінуйте цей дар, адже нам потрібно буде відбудовувати нашу державу. Ми увійдемо в новий простір з глибокими ранами, але відважними діяти. Ми свідки змін всього старого на нове.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Юлія Берт ділиться особистими спогадами про зустрічі зі св. Йоаном Павлом ІІ під час Всесвітніх днів молоді та апостольського візиту до України
Військовий капелан, священник Римсько-католицької церкви отець Віталій Новак ділиться особистим досвідом служіння серед українських захисників, розповідаючи, де знаходить Бога посеред війни, як переживає втрати побратимів, і що допомагає йому не втрачати надії. Священник пояснює, чому підтримка військових є спільною відповідальністю кожного, та наголошує, що покликання християнина навіть у найтемніші часи — стояти на сторожі миру.