Катехиза
Житія святих
Акафіст
Святий дня
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Недільні читання
Духовні читання
Непісні розмови
Біблійні читання
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Житія святих
Ранкова молитва
Розарій
Певні нарцисичні риси притаманні нам усім. Проблема виникає, коли вони стають перебільшеними, впливають на оточення і заважають людині комунікувати або іншим людям, які є поруч.
Сам термін «нарцис» походить з давньогрецького міфу про вродливого юнака, який знехтував коханням до німфи Ехо і був покараний. Він закохався у власне відбиття у воді й помер від цього. Наше уявлення про нарциса - це самозакоханий(на) егоїст(ка), байдужий(а) до інших та любить лише себе. Але насправді, нарцис - це людина, яка не вміє любити, і не вміє любити себе так само, як і оточуючих.
Як це формується? Наприклад, у дитинстві, якщо батьки програмують дитину наперед. Мати говорить, що один її син - майбутній адвокат, а інший - майбутній лікар, не цікавлячись ними як особистостями. Також батьки часто формують нарцисичний тип, постійно порівнюючи дитину з іншими і стверджуючи, що вона має бути кращою за всіх. Якщо ти не найкращий, то ти - нікчема.
У підсумку, людина з нарцисичним розладом постійно коливається: то вона відчуває себе на вершині світу, то нікчемнішою за всіх. Їй постійно потрібне підтвердження, похвала, щоб її помічали та зауважували.
Згідно з Американською системою класифікацій, для діагностики нарцисичного розладу має бути п'ять із дев'яти симптомів:
З такими людьми дуже важко жити, і це часто трапляється в подружньому житті. Люди звертаються за допомогою, не розуміючи, як їм бути. Навіть якщо це не повноцінний розлад, а лише певні риси, бути поруч із такими людьми дійсно важко.
Чому це явище набуло такого поширення зараз? Цьому сприяє сучасна культура, зокрема, соціальні мережі. Instagram можна назвати ярмаркою марнославства, де кожна(ен) прагне показати себе з найкращого боку. Формується думка, що «ти є центром уваги, центром землі», і твої потреби важливіші за потреби інших. Суспільство вчить, що «я є головний».
Людина, не ставши людиною, хоче зробити себе Богом. У цьому і є головна проблема. Якщо ж я усвідомлюю, що є хтось, хто є наді мною, що все, що я маю - це дар Божий, тоді все змінюється.
Християнський практичний психолог, заступник голови Української Асоціації Християнської Психології Мирон Шкробут.