Кулуарні "договорняки" замість публічного примирення мають ризик перетворити Україну на нову Аргентину, де не вщухають соціальні потрясіння. Ігонорування абстрактного і несуттєвого, на перший погляд, примирення є дуже небезпечним. Це показує світова практика постдиктаторських країн. Про це в передачі "Точка відліку" з Кирилом Говоруном, архімандритом УПЦ МП, співробітником Єльського університету

Періодика, соцмережі, інтелектуальні кола, просто кишать оцінками на події в редакції Шарлі-Ебдо. Купа питань, які струсили суспільство: від – що є свободою совісті, а що відвертим глумом над святим, до диспутів на тему зіткнення християнської та ісламської цивілізацій. Вибух думок, від діаметрально протилежних одне одному, до діаметрально протилежних вірі. Теракт в Парижі, це ображений гнів віруючих на ниці карикатури, чи помста Франції за її втручання в політику на Близькому Сході та в Африці, адже пам’ятаємо, що Франція підтримувала війну проти Іраку, придушувала активність ісламістів в Малі, підтримувала повстання проти сирійського диктатора Башара Ассада. То ж що спровокувало ряд терактів в Парижі? Образа почуттів правовірних карикатурами, чи гра на геополітичному рівні? Про це в програмі «Християнство сьогодні» з кандидатом філософських наук, ісламістом і практикуючим мусульманином Денисом Брильовим та главредом греко-католицького часопису «Птріархат» Анатолієм Бабинським.

Безграмотність духовенства, корумповані східні патріархи і львівське братство яке уявляло себе сіцілійською мафією, не були єдиною небезпекою котра походила від Царгороду. Патріарха можна було задобрити грошима, та й з братством теж можливо було якось по-мирному домовитись. Зате і книжки, і ікони, і храми легко горіли коли через село чи місто проходили турки з татарами. Та й головному скарбу – людям – було не легше, адже як казав Данило Галицький, війни без мертвих не буває.

руська церква вже мала в своєму арсеналі кілька шкіл і друкарень, кілька непоганих богословів і полемістів, а в останні роки і полку іконописців прибуло. Вчені писали красиві трактати, друкарні видавали красиві книги, міські і монастирські храми оздоблювались красивими іконами. В безкінечних суперечках з римо-католиками православні могли їм красиво відповісти. Одним словом, положення речей в православ’ї виглядало досить красиво. Принаймні, така картинка була перед очима в тих хто дивився на міста, шляхетські маєтки і монастирі.

Важливий мотив синів Ізраїля, чому вони вирішили скарати на горло тих негідників. Про це прямо говорить Святе Письмо: «викорінимо ганьбу з Ізраїля». Чи так само ми принципово приступаємо до вирішення проблеми гріха? Його треба стяти, вичавити з себе, покарати на горло. Мій гріх це тільки мій гріх, це гріх родини, спільноти, Церкви, народу. З цього фрагменту ми бачимо, що Ізраїліти саме так сприймали гріх своїх співбратів з Гівеа. Чи так ставлюся я до свого гріха, як такого, що чинить шкоду моїй сім’ї, спільноті, країні? Каюся?

Одним із базових понять для розуміння теми містики є містерія. Святий апостол Павло говорив, що містерія це спасіння світу Христом, Його смертю і Воскресінням, яке можуть зрозуміти лишень духовні, а не тілесні люди. Про це в "Школі лідерства - школі духовності" отця Олега Кондратюка.

На збігу минулого року ми підводили підсумки, як саме прожили минулий рік. В програмі «Християнство сьогодні» Юрій Чорноморець серед низки подій вирізняв найголовніші. То ж чим запам’ятається 2014 рік в історії християнства. Які події вплинуть на хід історії, а які лишаться на маргіналах? Україна і світ в християнських процесах - все це в програмі «Християнсво сьогодні».

Минулий рік ознаменований рядом надважливих, за значенням, подій. Кожен з нас ці події пропускав через себе і змінювався ними ж. Історію минулого року можна також відчитувати з життя київського лірника, бандуриста, кобзаря і громадського активіста Тараса Компаніченка. Події Майдану, війна на сході, відродження українського кінематографу і безкінечне просвітництво – все це в «Рецептах життя».  А ще, як бонус новорічної ночі ціла низка Нових творів під старовинні інструменти.

 «…Це ще було до революції. Одного разу до мого дідуся прийшли гості. В нас на Кавказі гостинність є важливою культурною традицією, це борг кожного… Гостей було близько 11 чоловік, це були революціонери. Вони отримали завдання добути гроші для революції і переховувались в дідуся бо пограбували корабель… Минуло багато часу і мій дідусь впізнав на шпальтах газет обличчя ватажка цих революціонерів – це був Сталін…» Історія життя грузинського пастора, вихідця з Абхазії Раміна Квеквескірі. 

Катехиза отця Вальдемара Павельця про алкоголь. До абсолютної алкогольної залежності ведуть 13 кроків узалежнення. Що це за кроки? Куди вони ведуть? Які симптоми кожного з етапів?

Про Божу волю в родині Авраама, про одруження Ісаака та подорож слуги і сватання Ревекки. Все це - в катехизі отця Патріка Оліха.

Отець Володимир Куснєж продовжує біблійний цикл катехиз, присвячених книгам Святого Письма. В сьогоднішній катехизі мова йшла про сміливу жінку, яка всупереч волі старших осмілилися піти  і стяти голову начальнику ворогів, що мали занапастити Ізраїль. Цим самим вдова Юдит врятувала цілий народ.

 Ще шість років він змушений був боротись за свою кафедру з конкурентом. Отже, коли затихли гармати, і наш герой не мусив вже доводити усім хто він є, він ще мав досить бажання і сил щоб нарешті зайнятись своєю першочерговою місією – служити своїй церкві та своєму народові. Кажуть, в молодості серце лежить до мрій, але голові й рукам не вистачає сили й розуму досягти цих мрій. З віком сили й розум приходять, але серце на мрії вже не здатне. В свої тридцять років архієпископ Львіський, Галицький і Камянець-Подільський Йосиф Шумлянський, поборовши нарешті усі перешкоди, зміг зберегти гарячим своє серце, і не забув те про що мріяв на подвір'ї рогатинської корчми.
Феодал і шляхтич, він поставився до своєї єпархії як до своєрідного феоду – до шматку землі з підданими за котрих відповідаєш перед Богом, нащадками і власним сумлінням. Примножиш свою отчину, залишиш по собі багаті землі і ситих селян – значить, був гарним господарем і лицарем, гідним свого гербу. В могилу ці землі, звісно, не забереш, але нащадкам (а в випадку з єпископством - наступникам) буде що залишити.

В ранковій катехизі з отцем Міхалом Бранкевичем продовжували цикл присвячений Господній молитві "Отче наш", говорили про останній рядок цієї молитви "...визволи нас від лукавого". Якщо "визволи", то ми, виходить, раби? Якщо кожного дня молимося цією молитвою, то Господь з першого разу не вислуховує нашу молитву?

Старість витискається ЗМІ з обрію думки пересічного молодого та середнього віку українця, але також старості чи не більше, ніж смерті, боїомся ми, не старі. Що таке старість? Чому так багато людей зі старістю не набувають мудрості? Про це в передачі "У ваших намірах" говорили з отцем Міхалом Бранкевичем.

Що змогло об'єднати народ Ізраїля? Треба сказати, що в ті часи Ізраїль був поділений на 12 племен. Ізраїль навіть перед загрозою зовнішнього ворога не міг об'днатися. Причиною об'єднання стала жінка, точніше її згвалтування і смерть. Чоловіки, люди, які до того були розпорошені, об'єдналися проти зла, насилля, за життя і гідність. Вам це нічого не нагадує? 

Що таке християнська містика? В чому її суть? Якими є їїпрояви? Чи має отець Олег містичний досвід? Чи потрібні ці знання звичайним християнам, яким хіба молитися регулярно? Про це в "Школі лідерства - школі духовності" отця Олега Кондратюка.
 

Читання Слова Божого подібне до пошуку загубленої речі. Ми нишпоримо всюди, піднімаємо ковдру, вдивляємося під шафу, перекладаємо книги, проходимо поглядом і перебираємо руками навіть в тих місцях, де точно цієї речі бути не може. Що за річ ми шукаємо? Власне серце, Бога. Блюзнірське порівняння Бога з річчю. Але вдумайтеся, ми відкриваємо, перевертаємо кожне слово, перекладаємо його з місця на місце для того, щоби знайти щось дуже важливе, щось чого ми дуже потребуємо, без чого ми не можемо вибігти на вулицю, спішачи, наприклад, на роботу. Ми дивимося і дивимося, проходжаємо одне коло, інше коло пошуку, кличемо дружину, щоби нам допомогла, запитуємо у дітей чи бува вони не взяли цю річ-серце Бога випадково. Якби ми так  досліджували Святе Письмо, то принаймні могли б сказати, що нам ідеться про зацікавлення в серці, в Бозі. Таким ретельним пошуком ми би свідчили, що сенс Божого Слова, який ховається під словами Божого Слова для нас є важливим.

В передачі "Школа лідерства - школа духовності" отця Олега Кондратюка триває цикл передач про перешкоди до сопричастя з Богом, тобто про гріх. В цьому випуску мова піде про очищення пасивне, терпеливість, покору.

Без зайвих слів презентуємо вам вертеп-історію, що розповідає про часи і умови народження Ісуса Христа. Цей вертеп з любов’ю до своїх слухачів підготував колектив Радіо Марія. Кожного вечора о 20:00 і щодня о 12:00 починаючи від вігілійного вечора – ми презентуватимемо вам різні історії про прихід в світ Спасителя. Христос ся рождає!!!

Поки землі Правобережної України страждали від постійних війн і безвладдя, поки Лівобережжя звикало до цупких обіймів Москви, Галичина і Волинь жили відносно спокійно. Православна церква тут складалась з трьох єпархій – Перемишльська єпархія, Луцька єпархія і величезна архієпархія Львівська, Галицька і Камянець-Подільська. Це землі від Львова до Кам'янця Подільського, територія сучасних Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Хмельницької області, Це міщани великих та впливових Жовкви, Галича, Бережан, Тернополя, Рогатина, Станіславова – десятків міст і сотень містечок, селяни і шляхта тисяч сіл.

Гайдеггер говорив, що "мова це дім буття". В передачі "Майстерня" з доктором філологічних наук, професором, лауреатом Національної премії ім Т. Шевченка Володимиром Моренцем ми намагалися розібратися чи стало затишніше жити в цьому домі за останній рік. 

В цій катехизі отець Лаврентій Жезіцький запропонував позитивний підхід до сповіді. По-перше, саме слово сповідь, исповедь, confesio означає визнання, очевидно нашої віри, тому в часі сповіді треба подякувати Богу за те, що Йому вдалося зробити в моєму житті, а не лише бідкатися з позиції жалюгідного грішника. Отець пропонує змістити акцент від гріха до вдячності Богові за пробачення. Послухайте, свіжий живий погляд на те, що змушує нас постійно відтягати сповідь і перетворювати її для себе в тяжку муку, а не радісну зустріч.

Чомусь поняття "підліток" у нас завжди іде у парі зі словом - "проблеми". Говорять: проблеми підлітків, проблеми батьків з підлітками. Натомість немає жодних згадок про радощі, які родина отримує разом з новими горизонтами спілкування, розуміння одне одного, дорослішання дитини. Тому сьогодні в передачі "Психологія для життя" з Інною Крилюк, президентом професійної асоціації дитячих психологів, ми говорили про підлітка в усій підлітків цілісності.

Про це в передачі "Точка відліку" дискутували Євген Гольцов та Олексій Погорєлов.

Що таке "філіокве"? В чому суперечність, а в чому збіг позицій Східної та  Західної Церков на відносини в святій Трійці? Чому нам залежить на тому, щоби визнавати, що Дух Святий походить також і від Сина, як і від Отця?
Про це в денній катехизі отця Романа Лаби, доктора біблійного богослів'я.

Дивовижна книга Біблія, Святе Письмо, Боже Слово там знаходяться навіть такі жахливі історії як злочин мешканців міста Гівеа. Чому, навіщо Бог нам говорить про дно людської душі? Про це дізнаємося в передачі "Запилена святість".  

В передачі "Школа лідерства - школа духовності" отця Олега Кондратюка триває цикл передач про перешкоди до сопричастя з Богом, тобто про гріх. В цьому випуску мова піде про очищення активне та умертвління.

 для української православної церкви це значило початок нової доби. Як би митрополит не ставився до козаків чи до Москви, але союз з північним сусідом він та більшість церковників вважав добрим кроком. Раніше, в рамках Речі Посполитої православна церква була все ж таки церквою номер два.

Спектр найрізноманітніших питань стосовних церкви в програмі «Наближаючись до православ’я». «...Якщо розуміти політику, як мистецтво управління суспільством, як нашу спільну відповідальність за все що робиться –  то тут  церква покликана внести дуже важливий вимір, все що робиться в нашому суспільстві оцінювати з точки зору Євангельських норм, Божих заповідей. Називати речі своїми іменами, зло називати злом, гріх гріхом, неправду неправдою. Бути суспільною совістю. Церква покликана до цього» Протоієрей Андрій Дудченко.