Посвячення Богородиці. День 12: Останні речі

...Знаєте, що всі ви є грішниками. Серед вас немає жодного, хто б не заслуговував на пекло. А я ще більше, ніж будь-хто інший. Наші гріхи мають бути покарані на цьому або на тому світі. Якщо їх покарають тут, то цього вже не станеться у майбутньому житті. Якщо Бог карає наші гріхи тут за нашої згоди, то така кара сповнена любові. Бо в такому випадку тим, хто виконує покарання, є милосердя, яке керує світом, а не сувора справедливість. Тож кара є легкою і скороминущою, супроводжується солодкістю і заслугами, і знаходить свою винагороду в часі та у вічності.

Але коли кара, яка нам належить за наші гріхи, відкладається на час у потойбіччі, то її буде виконувати Божа справедливість, яка спустошить усе вогнем і мечем. Страшна річ — упасти в руки Бога живого (Євр 10,31), яку неможливо ні описати, ні збагнути. Хто знає силу Твого гніву...?» (Пс 89,11). Помста немилосердна: «Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя» (Як 2,13), без пом’якшення, без вислуг, без меж, вічна. Так, безконечна кара за цей смертний гріх, який ти скоїв за якусь мить, за ту умисну думку, яку ти зараз навіть повністю не усвідомлюєш, за це слово, яке уже розвіяв вітер. Такий маленький і скороминущий переступ проти Божого Закону буде каратися цілу вічність, доки є Бог, разом із демонами пекла, і Бог помсти не зглянеться над твоїми жахливими муками, над твоїми схлипуваннями і сльозами, які би пом’якшили навіть каміння! Страждати назавжди, без вислуги, без милосердя і без кінця!

Чи думаємо ми про все це, любі брати і сестри, коли у наші двері стукають страждання? Які ж ми щасливі, що можемо поміняти вічну безплідну муку на скороминущу і таку, що приносить нам заслугу, тільки тому, що просто терпеливо несемо свій хрест!

Скільки ще непоправних гріхів є у нас! Скільки скоєних гріхів — навіть якщо ми їх гірко оплакали і щиро висповідали — які нам доведеться століттями спокутувати в чистилищі, адже в цьому житті ми обходилися тільки легенькою покутою! Тож наберімося мужності! Заплатімо у цьому житті, найбільш полюбовним чином, несучи свій хрест із готовністю! Адже на тому світі будемо змушені невблаганно заплатити за все, «доки не віддаси останнього кодранта» (Mт 5,26), навіть «за кожне пусте слово» (Mт 12,36).

Якби лиш ми могли вирвати у демонів боргову розписку, «яка своїми приписами була проти нас» (Кол 2,14), де записані всі наші гріхи і належні за них покарання, то могли би скласти собі звіт про те, яку величезну суму ми маємо покрити, і були би щасливі роками каратися на цьому світі замість одного єдиного дня в іншому житті. 

Корона в небі

Здійміть свій погляд на корону, що чекає на вас у Небі, якщо добре нестимете свій хрест. Саме ця винагорода допомагала серед усіх переслідувань триматися у вірі патріархам і пророкам, надавала мужності апостолам і мученикам у їхніх трудах і стражданнях. «Краще будемо страждати разом із Божим народом, щоб у вічності бути разом з ним щасливими, ніж одну мить насолоджуватися грішною радістю», — так казали патріархи з Мойсеєм. Пророки говорили Давидовими словами: «Ми терпимо великі утиски в надії на винагороду». А апостоли і мученики разом зі св. Павлом казали: «Ми, мов на смерть засуджені, дивовище світові, і ангелам, і людям, як сміття те для світу, як ті викидні задля безмежної ваги вічного блаженства, яке дасть нам одна мить легкого страждання».

Погляньмо вгору, де ангели закликають нас: «Будьте уважні, не загубіть корону, призначену вам, якщо добре нестимете покладений на вас хрест. Якщо не хочете брати його на себе, то це зробить хтось інший і забере вашу корону». «Сміливо борітеся і терпляче страждайте, — так гукають до нас усі святі, — тоді ви потрапите у Вічне Царство». Нарешті, послухаймо Ісуса Христа, який казав нам: «Я винагороджу тільки того, хто терпеливо страждає і перемагає своїм терпінням».

Тепер погляньмо вниз на пекло, на те місце, якого заслуговуємо і яке на нас чекає на стороні злого брехуна разом із проклятими, якщо ми будемо так як вони страждати, з думками обурення, впертості і помсти. А тепер вигукнімо як святий Августин: «О Господи, печи, ріж, розпинай мене в цьому житті на покарання за мої гріхи, але пощади мене у вічності».