Дві історії врятованого життя через молитву та Слово Боже. В ефірі настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, отець Роман
Казьмерчак. Про звернення до сімей Святого Івана Павла ІІ. Також ви почуєте свідчення учасника бойових дій Володимира та пані Валерії, яка знайшла порятунок зі своєю дитинкою в "Домі захисту життя".
"Я на війні не бачив поганих людей серед побратимів. А коли повернувся додому то помітив, що поведінка місцевих більше наповнена злом чим на фронті. Коли побратими йшли на завдання то я завжди благословляв їх жартуючи. Одного разу хлопці збиралися йти в розвідку, але один повернувся та каже: "Дядь Володя, а чому Ви не благословили нас?". Завжди казав і кажу моїм військовим друзям - Моліться невпинно! Адже жодна молитва не зникає і ми це добре відчуваємо на фронті. Хочу запевнити радіослухачів Радіо Марія, щоб продовжували невпинно звертатися до Бога бо ми відчуваємо потужну силу та підтримку. Відбуваються чудеса. Наприклад, за секунду до пострілу ворожого снайпера я чомусь пригнувся і куля пролетіла поруч. Або нас не зміг розбити ворог, який вдесятеро перебільшував нас, - розповідає Володимир.
Історія Валерії. "Коли ми розлучилися із чоловіком я дізналася, що вагітна та хотіла зробити аборт. Але мій знайомий якому я розповіла про це сказав: "Якщо знаєш якісь молитви - молись". Я почала молитися та дійшла висновку, що буду народжувати. Мене дуже відмовляли знайомі та близькі, але я вибрала свій шлях. Я вдячна отцю Роману та Дому милосердя в Писарівці за допомогу та підтримку. В моєму рідному місці Авдіївка тривають бойові дії, назад немає куди повертатися", - розповідає пані Валерія.
Самотні вагітні жінки можуть отримати підтримку та захист, які надає "Дім захисту життя" в селі Писарівка, що на Хмельниччині. Тут кожна жінка в кризовій ситуації може знайти притулок, та місце проживання до народження дитини та після.
У програмі «Катехиза» о. Андрій Немченко говорить про розарій. Катехит розкриває цю духовну практику як молитву, в якій беруть участь воля, розум та почуття. Через приклади святих, які щодня молились розарій, священник доводить, що постійне звернення до Богородиці є надійним джерелом внутрішньої сили та ефективною духовною зброєю проти зла.
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить те, що блаженства виконують обітниці Господа не лише в земному житті, але й у Царстві Небесному. Хто такі блаженні вбогі, тихі, зусмучені, голодні й спраглі справедливості, милосердні, та як ми можемо переживати блаженства у своєму житті, відкинувши непотрібне вже тут і тепер? Священник радить: "Важливо звільнити місце для діяння Святого Духа, з Його поміччю досвідчемо блаженства".
Чим ми щодня наповнюємо свій розум — і як це впливає на наше серце та духовне життя? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, пояснює, як інформація, образи та емоції впливають на духовне життя людини — і чому емоційні реакції можуть ставати частиною духовної боротьби.
Без чого неможливо молитися? Якою має бути правильна позиція тіла під час внутрішньої молитви: стоячи, сидячи, навколішки чи взагалі лежачи? Поради та настанови для особистої молитовної практики — що необхідно усвідомити й нагадувати собі на початку молитви щоразу — дає в катехизі о. Назар Лесюк, священник храму Святого Архистратига Михаїла УГКЦ у с. Печеніжин Івано-Франківської області. Цією катехизою він завершує цикл катехиз про внутрішню молитву, але заохочує не зупинятися й молитися регулярно.