Чотирнадцята катехиза із серії програм "Святий Іриней: Доказ
апостольського
проповідування". Роздумуємо над 24-им пунктом Епідейксису: "Віра Авраама". Гість прямого ефіру - отець Енріке Лопес
Імбернон.
СВЯТИЙ ІРИНЕЙ "ДОКАЗ АПОСТОЛЬСЬКОГО ПРОПОВІДУВАННЯ"
КАТЕХИЗА 14 (24): ВІРА АВРААМА
Сьогодні ми продовжуємо цикл катехиз на основі твору святого Іринея Ліонського "Епідейксис". Після того, як в минулій катехизі ми розглянули історію Ноя, сьогодні ми знаходимося біля ніг святого Іринея, щоб познайомитися з батьком віри, Авраамом. Почнемо з прочитання 24-го пункту повністю, а потім, за допомогою IV книги "Adversus haereses", проаналізуємо його по частинах.
Пізніше, в десятому поколінні після потопу, Авраам перебуває в пошуках Бога, гідного поклоніння, і який належить йому через благословення його предка Сима. Коли, слідуючи палкому бажанню свого серця, він мандрував по світу, розпитуючи, де ж Бог, він почав падати духом і знаходився на краю припинити свої пошуки, Бог змилосердився над тим, хто на самоті шукав Його мовчазно.
І Він об'явився Авраамові, даючи йому пізнати Себе через Слово, як через сонячний промінь. Він промовив до нього з неба й сказав йому: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, із дому батька твого в край, що його я тобі покажу, і там оселися». Він довірився небесному голосу і, хоча йому було сімдесят років і він мав стару жінку, залишив Месопотамію разом з нею, взявши з собою Лота, сина свого покійного брата. Коли він прибув на землю, яка тепер називається Юдеєю і яку тоді населяли сім народів, нащадків Хама, Бог з'явився йому у видінні та сказав: «Тобі та твоєму потомству в майбутніх поколіннях даю цю землю у вічне володіння». І додав, що його потомство буде блукати по чужині, де буде зазнавати насильства, страждань і поневолення протягом 400 років. Але в четвертому поколінні воно повернеться в землю, обіцяну Авраамові, і Бог засудить народ, який поневолив його нащадків. А щоб Авраам пізнав велич і блиск свого потомства, Бог вивів його вночі і промовив до нього такі слова: «Поглянь на небо і, якщо зможеш, перелічи зорі небесні. Таке буде твоє потомство».
І Бог, побачивши віру й непохитність духа його, свідчив про нього, кажучи в Писанні через Святого Духа: "Авраам увірував у Бога, і це зараховано йому за праведність". Він був необрізаний, коли прийняв це свідчення, і, щоб велич його віри була визнана знаком, дав йому обрізання на печать праведності віри необрізання. Після цього, згідно з Божою обітницею, у нього народився син від неплідної Сараї, Ісаак, якого він обрізав згідно із завітом, який Бог уклав з ним. Від Ісаака народився Яків. Таким чином первісне благословення Сима прийшло до Авраама, а від Авраама перейшло до Ісаака, а від Ісаака до Якова, завдяки розподілу спадщини, здійсненому Духом. Ось чому Бог називається Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова. Яків, у свою чергу, народив дванадцять синів, за якими названо дванадцять колін Ізраїля (24).
Пам'ятаймо, що святий Іриней пише "Епідейксис" для того, щоб коротко викласти проповідування істини та зміцнити нашу віру. Він хоче представити нам фундаментальні теми віри, осяяні небесним світлом, і таким чином допомогти нам досягти Царства Небесного (пор. Епід. 1).
Християнська традиція говорить про трьох головних ворогів духовного життя - світ, плоть і диявол, однак ці поняття важливо правильно розуміти. Світ - це не Боже творіння, яке є добрим, а спосіб мислення, що ставить на перше місце успіх, гроші, комфорт, престиж і людське визнання, змушуючи людину жити так, ніби Бога немає. Плоть - це не людське тіло, а наша поранена гріхом природа, яка схиляє нас ставити власні бажання вище за правду, любов і Божу волю. Саме тому Отці пустелі вчили не боротися з тілом, а приборкувати пристрасті, вчитися посту, стриманості, смиренню та внутрішній свободі. Святий Антоній Великий, авва Мойсей, Макарій та інші пустельники добре знали, що справжня духовна боротьба починається не з осудження світу навколо, а з чесного погляду на власне серце.
Свята Моніка стала покровителькою матерів, які невпинно моляться за своїх дітей, бо її власне життя стало свідченням сили непохитної віри. В ефірі Радіо Марія отець Микола Бєлічев розповідає, як своїм прикладом, молитвою і терпінням свята Моніка привела до Бога свого сина Августина та чоловіка Патрикія.
"Через 10 років ми маємо іншу людину, а через 20 - інше покоління. Все починається з однієї людини, якою можу бути я, - монах кармеліт о.Віталій Козак, продовжуючи цикл катехиз про систему контролю та страху, запрошує подивитися на спротив як силу маленьких вчинків, наводячи приклади, - посаджене дерево не змінює ландшафт за один день. Молитва не завжди одразу змінює ситуацію, але вона змінює того, хто молиться. А одне добре слово не завжди вирішує потреби людини, але може дати їй сили пережити цей день. Ми маємо не дозволити системі зробити з себе функцію, важливо залишитись живим".
Чи має богослов таку саму віру, як людина, яка ніколи не вивчала теології? Навіщо глибоко пізнавати Святе Письмо, Бога та церковну науку, і чи може богослов’я не лише поглиблювати віру, а й ставати причиною поділів у Церкві? Про це розмірковує директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві отець Здіслав Шманда, досліджуючи зв’язок між знанням про Бога, вірою та святістю людини.
Як відповісти християнською любов’ю на байдужість? Яка різниця між покутою та відшкодуванням? Як через відшкодування ми допомагаємо Богу рятувати інші душі? Як звичайні щоденні справи — чесна праця без хабарів, догляд за хворою дитиною чи прощення у подружжі — перетворюються на реальні духовні акти покути? Про це у програмі «Катехиза» роздумує сестра-гоноратка Каміла Кармалюк.