Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Духовні читання
Слово на кожен день
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Католицька енциклопедія
Духовні читання
Катехиза
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Голос народу, голос Божий
Меса
Дитяча катехиза
Навідуючись у конкретні епохи та спільноти християн, ми можемо дізнатися про історію Літургії. У цій та наступних програмах ми спробуємо віднайти ключ до ювілеїв.
У стародавньому юдаїзмі ювілейний рік (його називали роком yōbēl, «козла», оскільки свято проголошувалося звуком козячого рогу) оголошувався священним. У цей період Закон передбачав, що раби можуть вийти на свободу, а закладена земля могла повернутися її колишнім власникам. Ювілейний рік зазвичай відзначався кожні 50 років.
У християнську еру, після першого ювілею у 1300 році, Папа Боніфацій VIII встановив частоту святкування ювілею кожні 100 років. Після прохання народу Риму до Папи Климента VI (1342) частоту було зменшено до кожні 50 років.
У 1389 році, на згадку про кількість років життя Христа, Папа Урбан VI вирішив встановити ювілейний цикл кожні 33 роки та призначив ювілей у 1390 році.
У 1425 році Папа Мартін V відсвяткував новий ювілей, вперше відкривши святі двері в базилиці Святого Йоанна на Латерані.
Останнім, хто святкував ювілей у 50-річному циклі, був Папа Миколай V у 1450 році. Папа Павло II остаточно встановив міжювілейний період до 25 років, а в 1475 році Папа Сікст IV відсвяткував Священний рік. Відтоді звичайні ювілеї проводилися через рівні проміжки часу.
Отець Костянтин Морозов з ордену Братів Менших Капуцинів, м. Київ.Мудреці прийшли до Вифлеєму, щоб побачити новонародженого Царя — Ісуса Христа** (пор. Мт. 2:1–2). Влада в нашому житті є тим простором, через який Бог об’являється нам. Це місце, де ми пізнаємо істину, оцінюємо ситуації та зустрічаємо світло Божої присутності.