"Перестаньте втікати від себе! Негайно звільняйтеся на сповіді щоб не захворіти", - отець Микола Орач

Почуття провини - важка штука. Воно здатне роз’їдати людину зсередини. І водночас, у християнському розумінні, провина - це ще й потенційна точка навернення. Не дарма у Великодній літургії звучать ці дивовижні слова: «О, щаслива провино, що мала такого Відкупителя!» Цей парадокс дозволяє нам подивитися глибше: якби не було гріха - ми б не пізнали глибину Божої любові у Христі. Але є одне "але"…

Провина, якщо нею жити роками, може перетворитися на отруту. Це вже не благословенна туга за очищенням, а тягар, що краде сон, спокій і навіть фізичне здоров’я. Психологи говорять про психосоматичні прояви: тиск, безсоння, біль у серці, проблеми зі шлунком. І все це через біль, який не був визнаний, відпущений або зцілений.

А ще - згадайте, як часто ми зустрічаємо людей, які… тікають. У роботу, в алкоголь, у самовиправдання.

«Це не я винен, це обставини!»
«А він сам винен, я просто відповів!»
«Я про це навіть думати не хочу — минулося…»

Тіло, однак, пам’ятає. Душа теж не забуває.

Цей біль може прориватися уві сні, у вигляді тривоги, неспокою, нічних кошмарів. Провина - це не просто спогад. Це незавершена історія, яка чекає розв’язки. І тому головне питання - що з цим робити?

Ми не говоримо тут про чарівну таблетку. Але перший крок - це визнати провину. Не перекладати, не глушити, не втікати. І далі - дія. Якщо ви віруюча людина - це шлях до сповіді.

«Я зрадив, я образив, я підставив. Прости мене, Боже…»
«Іди, - скаже священник, - і поєднайся з тим, кого образив».

Бо справжнє пробачення включає два напрямки: до Бога і до людини.
І в цьому велика благодать: звільнення душі.

Бог - милосердний. Але людині інколи важко простити самій собі. Це ще один етап зцілення. Бо ворог людської душі нашіптує: «Ти недостойний». А Бог каже: «Я вже викупив тебе. Ти мій. Встань і йди».

Почуття провини може або зруйнувати, або привести до справжнього навернення. Вибір за тобою. Не носи її роками. Не ховай. Поглянь в очі правді - і довір її Богові. Бо лише той, хто визнає вину, може знайти прощення. І лише той, хто прощений, може нарешті жити в мирі з Богом, з ближнім і з собою.

Брат-францисканець Микола Орач, Парафія Преображення Господнього, м. Бориспіль.