Співзалежні. Чому в дорослому віці людина переживає біль самоосуду, непотрібність, провину, страх?

Я жила в сім'ї де батько був алкозалежним. Лише перебуваючи в монастирі, коли досліджувала цю проблематику зрозуміла, що була співзалежною. А нещодавно в одній проповіді почула хороше тлумачення цього явища. Отже, залежність - це прив'язаність до речовин чи шкідливих дій (напоїв, тютюну, наркотиків, ігор тощо), а співзалежність - це перебування під впливом людини залежної, тобто від когось, - розповідає сестра Марія.

У монастирі, коли я усвідомила, що співзалежна то сильно обурилася. Адже не вважала себе залежною від когось чи чогось. Але низька самооцінка, самоосуд, недовіра, сором за рідних вказували, що я співзалежна від проявів батька алкоголіка. Річ у тім, що бачення світу такої людини наповнене смутком. Така особа боїться довіряти Богу. 

Через деструктивні прояви Батька в алкогольному сп'янінні я не хотіла, щоб хтось керував у моєму житті, зокрема Бог. Коли тато випивав то перетворювався із доброго чоловіка на деспотичного керівника, який грубо вказував дітям що потрібно правильно робити. Це неодноразово ранило мене та вплинуло на довіру до Творця та інших людей.

Часто жінки в яких тато зловживав створюють собі пару із алкозалежним. Така модель комунікації їм зрозуміла і вони терплять це явище протягом всього життя.

Моя мама також була співзалежною. Коли тато пив то вона приєднувалася і разом із ним вживала вино. Я запитала якось у неї чому вона це робить і у відповідь почула: "Я думала, що таким чином йому залишиться менше спиртного і він не буде так сильно напиватися". Так, не усвідомлюючи того, мати стала співзалежною.

Співзалежна людина нещаслива бо живе в темряві. Така особа живе в осуді себе та недовірі Богу. Це темрява диявола де він спокушує людину та тримає її в омані. Тут важливо поступово будувати відносини з Богом та розвивати довіру в спілкуванні з Творцем.

Сестра Марія Слезяк

Співзалежність — патологічний стан, що характеризується глибоким проникненням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини. Найчастіше термін вживається по відношенню до рідних і близьких алкоголіків, наркоманів та інших людей з якими-небудь залежностями, але далеко не обмежується ними.

Співзалежна людина, дозволивши поведінці іншої людини впливати на себе, стає повністю поглинена тим, щоб контролювати її дії таким чином регулюючи власний стан.

Для стану співзалежності типово:

• Омана, заперечення, самообман;
• компульсивні дії;
• «заморожені» почуття;
• Низька самооцінка, ненависть до себе, почуття провини;
• Придушений гнів, неконтрольована агресія;
• Тиск і контроль за іншою людиною, нав'язлива допомога;
• Зосередженість на інших, ігнорування своїх потреб, психосоматичні захворювання;
• Проблеми спілкування, проблеми в інтимному житті, замкнутість, депресивна поведінка, суїцидальні думки.

У соціальній психології виділяється кілька ролей співзалежних людей. Відома модель «Трикутник Карпмана», в якій виділяють:

• Роль «рятівника»;
• Роль «переслідувача»;
• Роль «жертви».

Слухати програми про співзалежність та залежність

Прийде час і ти зрозумієш, чому є так
Муки самоосуду та відчуття провини
Зранення та негативний досвід
Про що нам говорить осуд
Справжня свобода людини
Свобода від нікотинової залежності
Пошук задоволення від смаку. Наслідки