Августин Аврелій (354–430) народився в Тагасті, у родині урядовця Патриція. Мати – свята Моніка – була християнкою й намагалась прищепити віру дітям (Августин мав брата й сестру) і чоловікові, який охрестився перед смертю.
Августин отримав хорошу класичну освіту, вивчав риторику в Карфагені. Відкинув християнське виховання і став маніхеєм, чим викликав рішучий спротив матері. 373 року в позашлюбному зв’язку в нього народився син Адеодад. 376 року Августин відкрив у Карфагені школу риторики, проте через кілька років переїхав учителювати до Рима, де зацікавився неоплатонізмом, а згодом – до Мілана. Завдяки святому Амвросію, тамтешньому єпископові, і свідченням інших вірян, Августин прийняв християнство й 387 року був охрещений разом із сином. Дорогою додому в Тагаст утратив матір, а невдовзі помер і син.
У Тагасті Августин заснував першу чернечу спільноту – августинців. 391 року переїхав до Гіпона, де отримав свячення й 395 року став єпископом. Був ревним душпастирем і палким апологетом, борцем проти єресей, отцем для ченців, плідним теологом і філософом. Августинові тексти стосуються найрізноманітніших тем: благодаті та спасіння, свободи волі й напередвизначеності, часу, людського покликання, природи Бога тощо. Послідовник карфагенських учителів (Тертуліана, Кипріана, Амвросія), він запропонував власну інтерпретацію їхньої традиції та став одним із найвпливовіших Отців Церкви, які сформували західне богослов’я. Серед його творів – автобіографічна «Сповідь», трактати «Про Царство Боже», «Про Трійцю» й інші.
Зображають святого в єпископських, рідше чернечих шатах. Атрибути – ангел, дитина на березі моря, книга, пасторал, пробите стрілами вогняне серце.
Покровитель августинців, теологів, каноніків регулярних, видавців.
Священник парафії Володимира та Ольги УГКЦ, викладач богослов'я в Українському Католицькому Університеті (м. Львів), отець Олег Кіндій.
Слухати інші програми:
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції