Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Школа лідерства
Духовні читання
Катехиза
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Біблійні читання
Молитва
Дитяча катехиза
Голос народу, голос Божий
Меса
Дитяча катехиза
Житія святих
Слово на кожен день
Молитовна лінія
Розарій
Тиждень виховання 2023 «Зцілення милосердям»
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Мт 5, 7
Цього року в Римо-католицькій Церкві в Україні переживаємо особливий час Божого Милосердя, якого ми так потребуємо: як молитви про дар миру нашій Батьківщині, так і виявлення милосердя один одному, адже війна - це завжди травма і багато людей зараз потребують допомоги і підтримки.
Милосердя - це фундаментальний закон, що перебуває в серці кожної людини, коли вона щирим серцем дивиться на братів і сестер, яких зустрічає на життєвій дорозі. Милосердя не є лише співчуттям до чужого горя. Воно є повнотою любові, любові жертовної, безмежної, безкорисливої, сповненої прийняття та самовідданість, любові, яку наш Господь Ісус Христос показав на хресті. Йоан Павло ІІ у енцикліці "Бог багатий милосердям" звертає увагу, що "...людина не тільки приймає і переживає Боже милосердя, але й покликана вона до того, щоб „мати милосердя“".
Бог бажає за нашим посередництвом дати відчути Свою люблячу і милосердну присутність вдовам, сиротам, переселенцям, знедоленим, зраненим фізично та ментально. Папа Франциск у буллі "Обличчя милосердя" запрошує пригадати і практикувати вчинки милосердя щодо тіла і душі, тому що "Проповідь Ісуса представляє вчинки милосердя, аби ми могли пізнати, чи живемо як Його учні, чи ні".
Коли людина відкривається на здійснення благих діл, то цим зцілює не лише того, кому виявляли милосердя, а й себе саму. Ось як про це читаємо у Книзі пророка Ісаї: "...З голодним своїм хлібом поділитись, увести до дому бідних, безпритульних? Побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава — слідом за тобою. Тоді ввізвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і Він скаже: — “Ось Я!”" (Іс 58, 6-9а)
Прості діла милосердя щодо тіла і душі, втілені у реаліями нашого життя, стають чи найпереконливішою проповіддю євангельського вчення. Добрі вчинки - це інструмент, який може допомогти нам реалізувати покликання до християнської спільноти, будувати "цивілізацію любові", сприяти гуманізації світу.
Серед діл милосердя щодо душі особливу увагу належить звернути на ті, що пов’язані з прощенням. Господь у своєму милосерді прощає нам усі гріхи й прощає завжди, тож і ми, що молимося: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Прагнемо бути готовими простити нашим ближнім їхні провини і слабкості, бо така постава є дорогою до внутрішнього спокою, до миру у взаєминах і до тривалої радості в серці.
Хочемо також звернути погляд на Марію, яку величаємо Матір’ю Милосердя, щоб з її прикладу та прикладів святих пізнати як бути видимим знаком Божого Милосердя для ближніх.
Вчинки милосердя позитивно впливають на особистість, оскільки супроводжуються виробленням гормону радості. Згідно з дослідженнями, коли людина робить добрі вчинки, центри задоволення і винагороди мозку працюють так само активно, як ніби вона сама була одержувачем доброго вчинку, а не дарувальником. Це явище називається helper’s high. Крім того, благодійність - це один із способів отримати соціальне схвалення і утвердити позитивну самооцінку.
Завдання Тижня Виховання:
1) Показати зцілюючу силу вчинків милосердя, розкрити покликання кожного християнина до проповідування милосердної Божої любові через харитативну діяльність. Допомогти усвідомити, що «Сила прощення – це справжня протиотрута від смутку, спричиненого образою і помстою» (Папа Франциск).
2) Формувати активну солідарність з ближнім, які переживають випробування та страждання.
3) Розвивати бажання бути свідками Божого Милосердя в умовах воєнного часу.
Нехай Боже Милосердя зцілює нас, наші серця і допомагає відкриватися одні на одних.
Анна Додар - працівниця секретаріату Комісії у справах душпастирства молоді, вчителька Салезіянський ліцей "Всесвіт", м. Житомир.
Слухати інші програми
У програмі «У Ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує над темою страху: звідки він виникає, у чому полягає його небезпека і як він впливає на духовне життя. Священник чітко розрізняє страх перед Богом і страх перед небезпекою. За його словами, будь-який страх можна подолати – у цьому допомагають віра, молитва та довіра до Бога. Про практичні кроки у боротьбі зі страхами й фобіями брат Андрій розповідає у програмі.
Про розпізнання дарів, час їхнього прояву та про те, як служити ними, розповідає монах-капуцин брат Сергій Губицький, настоятель монастиря Святого Йосифа Хрестителя у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Брат Сергій не є священником, але його служіння охоплює багато напрямків. Він художник-іконописець, психолог, реставратор, скульптор, різьбяр по дереву, музикант, співак, агроном і господар. У програмі «У ваших намірах» брат ділиться своїм досвідом реалізації дарів як відповіддю на потреби часу та глибоким бажанням творити.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розповідає про традицію днів духовної віднови, які зазвичай відзначають у перший четвер, п’ятницю та суботу кожного місяця. Ця практика пов’язана з особливим вшануванням Євхаристії, Пресвятого Серця Ісуса та Непорочного Серця Марії. Водночас священник наголошує, що зовнішні форми не мають стати порожнім ритуалом. Отець Андрій застерігає: важливо не лише дотримуватись умов, але й не втратити головного - глибини особистої віри. «Головна умова духовних практик - це любити молитву і Таїнства», – підкреслює він.
Літо — це «гаряча» пора паломництв до відпустових місць.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко ділиться роздумами про традицію паломництв.
Священник зауважує, що першим паломником в історії людства можна вважати Авраама — адже саме він, почувши голос Бога, вирушив у незнане, довірившись повністю Його Провидінню.
Отець Андрій також розмірковує над значенням слів «паломник» і «прочанин», підкреслюючи духовний зміст цих понять.
Маючи багаторічний досвід участі в піших прощах — до Бердичева, Чечельника та інших санктуаріїв — отець Андрій переконаний: хоча б раз у житті варто пройти пішки цей шлях. Бо паломництво — це не лише подорож у просторі, а насамперед шлях віри, довіри та особистої зустрічі з Богом.