Слово "іспит" хоч і не позитивну має асоціацію, але в першу чергу, це молитва.
Іспит - це особиста зустріч між Богом і мною, з Тим, хто є джерелом любові та мною.
Доторкніться рукою до серця, відчуйте, як воно б'ється. Про що воно нам говорить? Серце вказує, що його життя підтримує Бог. Воно стверджує, що є Той, хто піклується про мене та любить
щоденно, щохвилини. Іспит совісті - це зустріч, подія відносин де змістом
молитви є те, що відбувається між Ним і мною.
Тут мова йде не про іспит людини із самим собою. Адже часто ми думаємо, що залишилися наодинці з гріхом, падінням, слабкістю, помилками та невдачами. Перший іспит сумління - це не обрахунок свого життя, але
зустріч із Творцем. Якщо негативно будемо ставитися до цієї справи то довго не витримаємо.
Той, хто постійно сповідається в одного отця зрозуміє про що йде мова. Я, на сповіді, коли вже все сказав, промовляю, що більше гріхів не пам'ятаю. А коли піднімаюся з колін то запитую отця про наступну
сповідь. Річ у тім, що я не планую нагрішити в майбутньому, але усвідомлюю, що слабкий.
Як ми думаємо про себе - так і ставимося до себе. Як думаємо про інших - так до них і ставимося. Це обов'язково проявиться у наших словах та поведінці.
Гріх буде нас постійно оскаржувати,
осуджувати, адже сатана завжди займається цим перед Богом. Тут лукавий постійно хоче переконати Бога перестати нас любити. Саме тому ми часто переживаємо страх в думках, що нас можуть перестати
любити. Потреба любові - це наша найбільша важливість, яку хоче поставити під сумнів диявол, що стверджує, мовляв, ти вичерпав усі шанси і Бог від тебе відвертається. Коли проходимо іспит
сумління часто можемо переживати спокуси та сумніви від лукавого. Сприймати себе злою та негідною людиною - мета сатани.
Молитва - це відносини, що розпочинаються від слухання. Іспит сумління - це слухання Бога та розпізнання Його присутності у моєму житті. Це молитва розпізнання істини мого життя. Не того, що говорить
сатана чи інші люди, а того життя, яким воно є перед Господом Богом. У кожному із нас можна знайти те, за що можна відкинути особу, але Бог не зупиняється на цьому, а деє простір любові для кожного.
Часто ми робимо
іспит сумління не належним чином, адже саме переляк, страх закриває мене на правду щодо самого себе. Погляньмо на правду, що навколо, адже як сонце, що дня піднімається над кожним із нас, так і правда.
Ми маємо вчитися приймати факт, що хтось мене любить. І ніщо не змінить цієї любові. Це як
дитина, яка вчиться ходити. Так і я, маю вправлятися у щоденному усвідомленні, що є Той, хто мене любить і ніхто не виконає за мене цієї праці. Тут потрібно постійно навчатися не тільки інтелектуально, але й практично.
Тому, іспит совісті - це про
відносини з Богом. І яке моє
слухання - таке й
розпізнання, яке розпізнання - такі й вчинки, а які вчинки - таке й життя. Тож, нам варто постійно вчитися усвідомленню, що Бог мене любить. Це схоже на
зустріч із Богом у своїй оселі.
Місіонер-облат Непорочної Діви Марії отець Кшиштоф Бузіковський (м. Обухів)
Слухати інші програми: 
Щоденна програма директора Радіо Марія: коментар Євангелія дня, новини церковного та суспільного життя. 
Молитва Літургії годин або молитва псалмів в західній традиції