Ми не можемо ступити на шлях до Бога без самопізнання. Хто хоче себе повністю віддати Богові, спершу повинен знати, ким він є насправді. Ісус застерігає: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам. Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка у твоєму оці, не відчуваєш? Або, як скажеш своєму братові: Дай, витягну скалку з твого ока, коли ось колода у твоєму оці? Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мт 7,1–5).

У черговому випуску циклу «Православне політичне богослов’я» отець Петро Лопатинський розглядає складні стосунки між церквою та державою в Російській імперії XIX — на початку ХХ століття. Програма показує, як ідеї Соловйова, Бердяєва та Булгакова формували мислення епохи й окреслили духовні кризи, що вибухнули у 1917 році.

17 років у Центральній Америці на місіях, 1 рік у Мексиці, 8 років у Нікарагуа та 5 років у Римі провів у служінні польський священник, а нині настоятель парафії Преображення Господнього у м. Новоушиця Кам’янець-Подільської дієцезії — о. Юзеф Гвуздзь. Вперше в ефірі «Радіо Марія» отець Юзеф ділиться власним досвідом місіонерства та пояснює, що таке місійна духовність, без якої неможливо бути добрим місіонером.

У програмі «У ваших намірах» с. Марта Мешко та с. Вероніка Вигівська, Марійні сестри Чудотворного Медальйона в Україні, розповідають про святкування Всеукраїнського Дня бідних, яке цього року вперше організувала в Римі Вінкентійська родина, до якої належать і богопосвячені особи, і миряни з усього світу.

Світ не любить, коли йому нагадують про останні речі, які залишаються для кожного єдиною певною річчю, котрої не уникнеш. «І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд...» (Євр 9,27). Тому дуже важливо думати про ці речі, щоби бути готовим глянути їм у вічі і не дати захопити себе зненацька! Ісус закликає бути готовим: «Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського. Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж — аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, — таким буде і прихід Сина Людського. Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один залишиться; дві будуть молоти на жорнах: одна буде забрана, а одна залишиться. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь. Тож пам’ятайте, що коли б господар знав, в яку сторожу приходить злодій, він пильнував би і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Людський приходить тієї години, про яку й не думаєте» (Mт 24,37–44).

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Люди накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і волода­рів че­рез Моє Ім’я; обернеться це для вас нагодою для свід­чен­ня. Отже, покладіть у серцях ва­ших не готуватися наперед, як від­повідати, бо Я вам дам уста та мудрість, яким не зможуть протистояти чи протирічити всі противники ваші. Видаватимуть вас і батьки, і бра­ти, і родичі, і друзі, і вб’ють деко­го з вас, і будуть ненавидіти вас усі че­рез Моє Ім’я. Але й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобу­де­те ваші душі».

"Витривалість і наполегливість у молитві призводять до дружби з Богом, але не всі можуть досягнути її", - місіонер-облат Непорочної Діви Марії, отець Кшиштоф Бузіковський

Незважаючи на всю свою зовнішню веселість, люди сковані страхом. Вони всіма засобами намагаються убезпечити себе від будь-яких бід і небезпек. Купують страховки від всяких мислимих нещасть і вважають, що вони стали невразливими для ударів долі. А що каже Святе Письмо? «Проклятий той, хто на людей покладається, а від Бога серце своє відвернув». Бо лиш у Бозі є справжня безпека. Ісус застерігає від оманливого забезпечення життя: «В одного багатого чоловіка рясно родила нива. Тож думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю? І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися... А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога» (Лк 12, 16–21).

Того часу, коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним ка­мінням та дарами, Ісус сказав: «Настануть дні, коли з того, що ба­чите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнова­ний». Вони запитали Його, кажучи: «Учи­телю, коли ж це буде і яке знамення того, коли це має статися?» Він же відповів: «Глядіть, щоб вас ніхто не ввів у оману, бо ба­гато хто прийде під Моїм Ім’ям, ка­жучи: “Це я!” – і: “Час наблизився!” – Не йдіть за ними. Коли ж почуєте про війни та роз­рухи, – не жахайтеся, бо має це раніше статися, але ще не відразу кінець». Тоді говорив їм: «Повстане на­род проти народу і царство проти царства; і будуть місцями великі земле­труси, голод, пошесті й жахливі події, і будуть великі знамення з неба».

"Наша молитва має бути сповнена дитячої довіри, а не жебрацьких вимог", - отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав).

"Спадщина віри для наступного покоління формується двома поколіннями раніше". Про причини для існування надії в житті людини розповідає отець-кармеліт Санктуарію Матері Божої Бердичівської, Рафал Мишковський.

Увазі наших слухачів пропонуємо другу програму історичного циклу Magistra vitae, присвячену протестантським церквам 20-30 рр. ХХ століття. Гостем ефіру є історик, релігієзнавець, викладач Таврійського християнського університету Владислав Федюк

Вже багато століть світом лунає крик про свободу. Послабити і розірвати всі зв’язки у праці та у сім’ї, в суспільстві та у державі. Та чи не криється тут неправильне розуміння свободи? Піддаватися будь-якій забаганці, виходити за всякі межі — це не свобода, а нестриманість. Служити Богу — ось що таке панування; з власної волі віддати себе Богу — це найвища свобода для християнина. Ісус сказав про справжню і хибну свободу: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! ...Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха» (Йн 8,31.32.34). Св. Павло навчає бути вільними у Христі: «Христос визволив нас для свободи, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства... Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному, але любов’ю служіть один одному» (Гал 5,1.13).

Правдивість у світі більше не цінується. Запанували брехня, викривлення і лицемірство. Кожен хоче здаватися тим, ким він не є. Хитре лукавство і безсоромне шахрайство всюди вихваляють як уміння жити, так що навіть віруючі заражені цією бідою. Христос був прозорим наче кришталь. В ньому не було жодного обману чи фальші. Правдивість у слові й ділі, правдивість будь-якою ціною — ось мета, яку собі ставить християнин. Ісус вимагає від нас: «Тож нехай же буде ваше слово «так» — так, «ні» — ні, а що більше цього, — те від лукавого» (Mт 5,37). Ісус викриває сатану як батька брехні: «Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Йн 8, 42–44).

Того часу Ісус, споглядаючи, побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар, а вона зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала».

Вікарій парафії Божого Милосердя у Тернополі, отець Назарій Зузак (РКЦ), наголошує: ми повинні цілковито покладатися й довіряти нашому Господу, незважаючи на те, що говорить побожний "натовп".

Чому в суспільстві виникають протести та незадоволення? Чому християнство завжди стояло на стороні правди? Про гідність і право на свободу людської особи розповідає у своїй катехизі о. Олександр Могильний, священник РКЦ, парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця Київської області.

Сп’яніння від пошуку задоволень охопило світ. Йому мало шуму і святкувань, щоб приховати свою внутрішню порожнечу. Християнин не зневажатиме справжньої радості; але вона в нього походить із середини. Тому йому не потрібно постійно заглушувати себе все новими і новими принадами. Про залежність від задоволень Ісус сказав: «Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А другий — бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани. Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї! Та Авраам промовив: Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар — одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся» (Лк 16,19–25). Застереження Апостола Якова: «Тепер слухайте, ви, багатії, плачте й ридайте над жахливими вашими злиднями, які надходять. Ваше багатство зотліло, а ваш одяг сточила міль. Ваше золото й срібло поржавіло, і їх іржа свідчитиме проти вас і з’їсть ваші тіла, як вогонь. Ви назбирали скарбів на останні дні» (Як 5,1–3).

Як легко сьогодні все губиться у сірій масі! Так легко зраджувати свої переконання, аби лишень не кидатися у вічі. Люди повторюють будь-який лозунг і наслідують найбезглуздішу моду просто тому, що так роблять інші. Але християнство хоче сформувати особистості, які би мали мужність йти проти течії. Ісус сказав про фарисеїв: «Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму...» (Мт 15,14). «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: і самі не входите, і тим, які йдуть, не дозволяєте ввійти» (Мт 23, 13). Апостол Петро застерігає зберігати серед світу тверду християнську поставу: «Отже, Христос постраждав [за вас] тілом; і ви озбройтеся тією ж думкою, бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити, щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею. Адже достатньо минулого часу [життя], коли ви виконували волю язичників, жили в розпусті, у пожаданнях, у пияцтві, у пристрастях, у гульні та в беззаконному служінні ідолам. І вони тим дивуються, що ви не кидаєтеся разом в той вир розпусти, і зневажають вас. Вони дадуть звіт Тому, Хто готовий судити живих і мертвих!» (1 Пт 4, 1–5).

Який же падкий світ на всякий обман, коли він подається під личиною науки! Люди хочуть, щоб їх вважали освіченими, і насмілюються в ім’я так званої науки насміхатися з Божого Одкровення. Але учень Христа знає, що віра і справжня наука ніколи не протиставлені одне одному і з вірою та смиренням схиляється перед Божими таємницями. Св. Павло сказав про дух гордині: «Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство? Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді. ...Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського. Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних. Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням...» (1 Кор 1, 20–21; 25–30).

Отець Олексій Самсонов в катехезі присвяченій Пресвятій Богородиці пояснює найголовніші ідеї святого Людовіка Марія Гріньйона де Монфора. Посвячення себе Діві Марії - це не побічна стежка й не окрема духовність, а глибока євангельська правда: Бог прийшов до нас через Марію, і ми найпевніше приходимо до Нього тим самим шляхом. Марія відкриває людині серце Ісуса, допомагає приймати Його волю і зростати в довірі, смиренні та любові.

"На похоронах присутній Христос, який плаче та страждає з людьми. Поставте Його центром вашого життя, і Він розкриє ваше покликання", - сестра Марія Шлезяк зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа, SSpS.

«Відкривайтеся Богу, адже диявол є фаховим психологом. Він достеменно знає кожну нашу рану та травму і знає, на які точки тиснути». Мирон Шкробут, практичний психолог, магістр психології, травматерапевт.

Сьогодні для світу сексуальність перестала бути святою, а стала засобом задоволення. Він хоче бути вільним від відповідальності і кориться пожаданню. У картинках і у словах благородне викачується в багнюці. Але учень Христа знає, що всяка істинна любов походить від Бога, а тому має бути святою і чистою. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт 5,8). Ісус вимагає від нас: «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А Я кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, — вийми його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни [вогняної]. І якщо твоя права рука спокушає тебе, — відрубай її і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби загинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни» (Мт 5, 27–30). Ісус сказав про життя після воскресіння (тим, хто його заперечував): «Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої, бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі» (Мт 22, 29–30).

«Хто йде поруч з Марією, той стає дитиною Церкви і вміє розпізнати Ісуса між нами — тут і тепер», — о. Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ, говорить про пошук зустрічі з живим Богом та пізнання Ісуса через Марію, над яким роздумував святий Джон Генрі Ньюмен у гомілії, присвяченій Діві Марії.

Смирення — відмова від влади і слави. Світ жадає влади і слави. Він по-рабському плазує перед можновладцями і підтримує справжній культ знатних людей сучасності. Щоб досягнути влади, йдуть по трупах і не гребують жодною ницістю для досягнення слави. Але учень Христа знає, що Господь могутніх скидає з престолів (Лк 1,52), а вся слава світу є ніщо. Бо має значення тільки вічне. Ісус застерігає нас: «А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними, і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце. Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою. Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!» (Лк 14,7–11).

У новому ефірі програми "В родині Радіо Марія" сестра Христофора Буштин, провінційна настоятелька Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, поділилася важливими думками про духовне виховання дітей та підтримку сімей у сучасних умовах. У розмові з ведучою вона обговорила роль батьків у вихованні, виклики, з якими стикаються родини в часи війни, та важливість присутності і уваги для дітей. Сестра Христофора також розповіла про діяльність згромадження, яке вже понад сто років підтримує нужденних та займається вихованням молоді. Програма включає багато корисних порад для батьків і тих, хто шукає духовної підтримки в складні часи.

У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує над тим, чи справляється Церква зі своїм покликанням серед викликів ХХІ століття — від евтаназії до штучного інтелекту. Він наголошує, що, попри всі суперечки і страхи сучасності, Церква завжди залишається місцем, де дарується найбільший скарб — таїнства.

Того часу, коли Ісус наблизився і побачив місто Єрусалим, то заплакав над ним, кажучи: «Якби ти зрозуміло у цей день, що потрібне для твого миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. Адже прийдуть на тебе дні, – і твої вороги оточать тебе загородою, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, повалять на землю тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин».

"Іноді, коли ми не хочемо відкривати свої власні невдачі, переживання чи емоції, ми легко переходимо на обговорення чужого життя", - сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа (м. Бориспіль).